Що ж знайшла медична галузь району під ялинкою?
Останні кілька років принесли Україні чимало змін як у плані економіки й геополітики, так і в площині суспільно-економічного життя. Посипалися на голови українців і численні реформаторські нововведення. Так, 2016 рік розпочнеться із ключових реформ у галузі освіти, медицини, податкової та судової систем, матиме продовження й запущений у дію наприкінці минулого року процес децентралізації.
Тільки-но медики країни з полегшенням зітхнули, закінчивши реформу галузі охорони здоров’я в частині поділу її на первинну та вторинну ланки, як 2016 року на них чекає нове випробування, цього разу пов’язане із забезпеченням. Так, медзаклади первинної ланки фінансуватимуться з місцевих бюджетів. Як саме це відбуватиметься на практиці, напевно, наразі чіткого уявлення не мають навіть у Міністерстві охорони здоров’я України. А ось що думають з цього приводу головні стражі здоров’я жителів Кам’янеччини? Про це наша розмова з головним лікарем центральної районної лікарні Віталієм ШЕВЧУКОМ та головним лікарем центру первинної медико-санітарної допомоги Василем ЯКОВЕНКОМ.
ЦРЛ не бідує, проте економити доведеться
Нещодавно у Міністерстві охорони здоров’я повідомили про скорочення бюджету медичної галузі на 2016 рік на 2,5 млн.грн. Фактично таке урізання відбудеться за рахунок зменшення регіональних субвенцій. А ось як це вплине безпосередньо на медицину нашого району, зокрема на якість надання послуг, та за рахунок чого доведеться тугіше затягувати паски, нам розповів Віталій Шевчук.
– У зв’язку з реформами та в перспективі переходом на фінансування з обласного бюджету, уже готується постанова Міністерства про скорочення ліжок, — зазначив Віталій Іванович. — Для працівників лікарні це звісно негативне явище, адже доведеться скоротити медперсонал, але пацієнти цього не відчують. Якщо в нас було 385 ліжок, то наступного року має стати близько 270. Погоджуюсь, це не надто приємно, проте ми будемо робити все, щоб якість медичних послуг не постраждала, намагатимемося працювати не гірше, а навіть краще, ніж раніше, щоб люди побачили, що медицина до них відкрита і надає якісні послуги. А ось щодо фінансування з обласного гаманця, то гадаю, що час покаже, чи буде це на краще, бо наразі про це говорити зарано. Але дуже сподіваюся, що за підтримки наших земляків — директора департаменту охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації Якова Цуглевича та депутата Верховної Ради України Володимира Мельниченка — ми таки протримаємося на плаву, а може, навіть будемо в числі кращих. Ось і наприкінці 2015 року за їхньої підтримки ми отримали сучасний дороговартісний фіброгастроскоп, кисневий концентратор, апарати для клінічної лабораторії. Наразі очікуємо на лапароскоп .
Як розповів Віталій Іванович, цей рік вони завершують без боргів, працівникам повністю виплачена заробітна плата та навіть оздоровчі. 2015 рік завершився для ЦРЛ із приємними надбаннями. За підтримки районної влади й депутатів було закуплено нове сучасне обладнання, замінено близько 30 вікон у хірургічному, приймальному та дитячому відділеннях, поліклініці. Планують тут також перейти й на автономну котельню. У цьому напрямку плідно працюють, зокрема вже розробили проектно-кошторисну документацію.
Проте, попри обновки та, здавалося б, у цілому позитивний стан справ у ЦРЛ, до ідеалу тут ще далеко. Зокрема, як зазначила заступник головного лікаря з медичної частини Ірина Костинська, наразі їм вкрай необхідний ще один апарат штучної вентиляції легень. Не може дочекатися оновлення матеріально-технічної бази пологове відділення. Тут життєво необхідні фетальні монітори та кювези (інкубатори для виходжування новонароджених). Необхідно проводити капітальні ремонти приміщень і будівлі в цілому, але Ірина Степанівна про це навіть не заїкається, адже, як вважає медик, кошти на це віднайти в теперішні скрутні часи практично нереально.
– Благо, хоч із харчуванням все більш-менш добре, адже нам щороку допомагають з цим сільчани. Їм від нас низький уклін і щирі слова вдячності, адже якби не їх допомога овочами, ми б навіть не мали з чого суп зварити пацієнтам. Наразі ж наша основне завдання на наступний рік – віднайти шляхи для збільшення вдвічі в порівнянні з 2015 роком фінансування на медикаменти та харчування на один ліжкодень, — додає Ірина Костинська. — Тому надіємось на благодійність та спонсорську допомогу місцевих підприємців.
ФАПи живуть і жити будуть
Багатостраждальна первинна ланка медичної галузі й раніше не особливо купалася в розкошах. Що ж тепер буде із нею, коли вона перейде на фінансування із місцевого бюджету, і чи взагалі не зникнуть ФАПи на селі за таких умов, ми поцікавилися в Василя Яковенка.
– До цього часу медична галузь фінансувалася з розрахунку в середньому по 650-680 грн. на одного жителя на рік. Але це загальна сума по первинній і вторинній ланках, — розповідає Василь Іванович. — Із неї на первинну ланку виділялося лише 30%. Із 2016 року картина буде геть інша. Відтепер будемо залежати від районної влади, й скільки вона нам вділить, за те й дякуватимемо. Все залежатиме від медичної субвенції з держави, але маємо величезну надію, що стан справ у нас таки покращиться. А взагалі, я вважаю, що зміни повинні завжди бути на краще. Тим паче, що процеси реформування медицини й децентралізація влади між собою тісно переплітаються. Наразі ми вже маємо Колибаївську, Китайгородську і Гуменецьку об’єднані територіальні громади, до котрих відійшло понад 20 тисяч сільчан району. Це значить, що ці адміністративно-територіальні одиниці мають право не лише утримувати чи відкривати ФАП, а й навіть створити в себе центри первинної медико-санітарної допомоги. Медична субвенція йде до них цільовою й гроші одразу напряму потрапляють на їхні рахунки.
Але за словами того ж головного лікаря ЦПМСД, не все так просто, як здається на перший погляд. Адже, до прикладу, для лікування онкохворих потрібні наркотичні знеболюючі препарати, на котрі діє спеціальна ліцензія. Так само не зможуть обслуговувати на селі й тих, хто потребує гемодіалізу. Все це залишається під юрисдикцією ЦПМСД. Наразі на Кам’янеччині близько 10 сільчан, яких тричі на тиждень доставляють у міський детоксикаційний центр. Все це, зрозуміло, за рахунок центру, тож нерідко кошти на бензин доводиться вишкрябувати по всіх засіках. Викручуються, як можуть, й із забезпеченням пільгових категорій медикаментами. Як зазначив Василь Іванович, в другій половині 2015 року з цим стало трохи легше, адже районна рада виділили 100 тис.грн. для пільгових медикаментів, котрі неабияк підсобили в одвічному вишукуванні грошей.
– У кінці 2015 року районна рада виділила нам гроші на придбання 15 холодильників для ФАПів. Адже вакцина для щеплень має зберігатися у відповідному температурному режимі. Також було придбано 4 кардіографи, дитячі ваги й сухожарові шафи, тож Новий рік у центрі зустрічали з гарним настроєм, — наголошує Василь Яковенко. — Проте якщо із цим ще якось даємо раду, то із ремонтом ФАПів та ФП стало зовсім сутужно. Будівлі старі, а після сухого літа зовсім попросідали та потріскали. Якщо з косметичними ремонтами фельдшери ще якось своїми силами справлялися, то капітальні їм не по зубах. Така ситуація не може не лякати. Адже постає питання, що ж очікує село, тоді коли воно втратить ФАП? Тому я звертаюся до сільських голів з проханням допомогти з ремонтами цих приміщень, оскільки вони знаходяться на території їхніх сіл і є обличчям громади.
Зачепивши цю тему, одразу ж цікавлюся у Василя Івановича й ситуацією, коли ФАП є, а ось фельдшера в ньому немає. Як виявляється, таке явище в районі хоч і непоширене, проте все ж існує. Так, у Ніверці ніяк не можуть знайти людину на вакантне місце в місцевий медзаклад. Усі благання сільчан і прохання сільського голови отримують одну відповідь: «Ніхто не хоче йти в село!». Як зізнався директор ЦПМСД, іноді звільняються навіть ті, хто пропрацював зверх десятка років, і виїжджають на заробітки за кордон. Пригадав він і фельдшера, яка після 12 років плідної роботи пішла працювати в сусідній із ФАПом магазин, бо там зарплатня в рази більша. Це все не може залишатися непоміченим. Але ось чи можна якось цьому запобігти? Питання скоріше риторичне. Із відсутністю фельдшерів намагаються боротися шляхом об’єднання. Так, Яруга і Станіславівка мають одного працівника на два села. Така сама картина і в Каштанівці та Лучках. Що ж стосується Ніверки, то за словами Василя Івановича, цей ФАП раз на тиждень відвідують спеціалісти із Орининської амбулаторія загальної практики сімейної медицини.
– Так і викручуємось, — з сумом резюмую мій співрозмовник. – Але щоб не гірше. Для нас головне, щоб люди були живі та здорові, для них і працюємо. А медицина на селі в нас жила, живе й жити буде, до цього докладаємо максимум зусиль!
Діна КУШНІР
Автор:
admin
