ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ У ПІДЗЕМЕЛЛЯ

Як пройти по місту, щоб бути ніким не поміченим? Стати невидимкою – то це нашіптування з книжок, а ось реально спуститися в підземелля міста – це можна.

Переступимо ж межу минулого і опинимося в темних лабіринтах Кам’янця…

Практично провести таким маршрутом мені обіцяли ще років зо п’ять тому – оповитим легендами, що увійшов в канон неофіційних екскурсій Кам’янця. А нещодавно теоретично це вже зробив Павло НЕЧИТАЙЛО, археолог, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник охоронно-археологічної служби України під час заходу “Поговоримо про…”, який відбувся у Картинній галереї Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Попросивши пробачення у духів землі, я слідкувала за оповіддю, світлинами на екрані, картами, обережно спускаючись все нижче і нижче… А більше трьох поверхів, як повідомив оповідач, глибин і немає. Хоча, як сказати: чимало є ще засипаних входів та виходів, і все можливо. Адже в історії від Олександра Сементовського написано, що всі оборонні башти Кам’янця були з’єднанні між собою підземними ходами. А які в них висоти та широти – досі утаємничено…

– Кожне місто в середньовіччі мало розгалужений підземний простір, – каже Павло Нечитайло, – це була обмежена територія, захищена фортечною стіною. А там, де підземний простір – там і розвивається фантазія щодо скарбів, драконів, магічних істот та явищ…

Першою людиною на Поділлі, яка займалася дослідженням підземель, був Юхим Сіцінський. Зокрема він дослідив одне з них, що було навпроти Вірменського костелу. Про це було викладено в газеті “Київська стровина” за 1901 р.

У свій час тему підземелля досить активно популяризував Сергій Шкурко.

Найбільше ж дослідження – нереально, до 70 підвалів! – провела архітектор-реставратор, історик архітектури Ольга Пламеницька. Про це вона описує у своїх монографіях, зокрема дуже цінною є спільна робота Євгенії та Ольги Пламеницьких з фіксації усіх збережених підвалів у повоєнний час на теориторії Польського ринку.

Описуючи місто князівських часів, Ольга Пламеницька першою зауважила, що насправді відомий русько-фільварецький монастир був печерного характеру, і на мапі Томашевича щодо цього твердження є відповідні позначки. Пізніше це й було підтвержено.

Дуже велика робота проводилася і працівниками Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець”, ними виготовлені плани та обстежені певні підземні споруди, зокрема Домініканського жіночого монастиря, підземелля яких видовбані у скелі та містять під собою простір понад 10 метрів; Домініканського чоловічого монастиря, який містить кам’яні склепіння, муровані сходи, приміщення під холодильники.

На початку 2010 року певні підземні споруди фахово були дослідженні вченими-археологами Петром Болтанюком, Валерієм Мегеєм та Ігорем Стареньким.

Достатньо показовими є сьогодні підвали в три поверхи, таких у Старому місті досить багато. Найвідоміше – це підземелля на Польському ринку, у приміщенні офісу “Подільських Товтр”, і їх сусідів – готелі “Гетьман”. Є підвали-підземелля у південно-східній перії Польського ринку, на вулиці Зарванській. У східній частині міста, на вул. Довгій, є ціле розгалуження системи підземних ходів, а також на місці колишньої друкарні. Але досі ці підземні лабіринти ще не дослідженні.

Однак, чимало у нас не досліджених гротів, печер, тунельних переходів, в яких ще є перспектива: залишається засипаним підземний хід під ринковим кварталом, що з’єднує Вірменський колодязь з двома розгалуженнями; підземний хід веде також в бік сувенірного містечка, в підземелля Ратуші, але тут ще можна ним пройти біля п’ятнадцяти метрів.

У достатній кількості є підземні ходи в Старому замку, зокрема в його оборонних спорудах, а також з обох боків каньйону.

Багато підземель мешканці Старого міста обладнали сьогодні під свої льохи.

Але цікаво дізнатися, яке ж датування у цих підвалів, коли починається кам’яний Кам’янець?

– На думку фахівців, – повідомляє Павло Нечитайло, – ця історія веде початок з 1602, або 1617 р.р. Про це свідчасть дані археології. Багато з підвалів починають свою історію ще навіть з XIII та XIV століть.

І насамкінець, коментар від завсідника майже всіх пречудових заходів «Поговоримо про…», створених музеєм до свого 135-річчя, пенсіонера з Польських фільварок, кам’янчанина Миколи КОЛОТУШІ:

– На мій погляд, ці зустрічі є лекціями з усіма атрибутами: лектором, слухачами, питаннями аудиторії. Сталося так, що аудиторія Павла Нечитайла була найчисельнішою серед тих, де я побував. І найпрофесійнішою. Виклад теми ряснів термінами і був наповнений особистим внеском лектора в археологічні дослідження підземель.

Щодо залучення розкритих, опорядкованих підземель міста до туристичних маршрутів, то впевнений, що починати треба з ремонту тротуарів по усьому місту – від вокзалів і до Старого міста.

Юлія ЛИСКУН.