Якщо не допомагатимемо ЗСУ, то працюватимемо вже на ворога
Аграрії Хмельниччни третій рік поспіль сіють і збирають урожай в умовах повномасштабної війни. З одного боку, вони у значно вигіднішому становищі, ніж їхні колеги на сході та півдні України, адже бої тут не точаться, а землі не заміновані. 
Однак війна також суттєво вплинула на роботу місцевих агропідприємств.
Про те, чим і як нині живуть сільгоспвиробники, наша розмова з директором ПП «Калинський Ключ», головою Всеукраїнської Аграрної Ради у Хмельницькій області, депутатом Хмельницької обласної ради Ігорем ГАЄМ.
– Ігоре Віталійовичу, на сьогодні який би Ви назвали найбільший виклик, що постав перед аграріями від початку повномасштабної війни?
– Взагалі, 2022 рік став шоком для всіх українців, у тому числі й для аграріїв ПП «Калинський Ключ». Ми не знали що робити: сіяти чи ні, бо невідомо було хто збиратиме вирощене. До того ж пережили кризу ринку дизпалива під час посівної, згодом додалася відсутність можливості експортувати збіжжя… Та найбільшим викликом став брак робочої сили, оскільки чимало працівників пішли боронити нашу державу. Відомо, що ключовим фактором сільського господарства є люди, без яких земля нічого не варта. На жаль, кожен день з виробничого процесу випадають фахівці, які поповнюють лави ЗСУ. Їх і до війни в сільському господарстві не так було багато, а нині й поготів. Розуміємо, що потрібно захищати країну, але комусь потрібно й вирощувати хліб.
– Побутує думка, що для аграріїв рік на рік несхожий… Чим специфічний 2024?
– Це дійсно так. У першу чергу свої корективи вносить погода. Сільське господарство має залежність від природньо-кліматичних умов, і тому кожен рік по своєму особливий. 2024-ий був сприятливим для вирощування зернових і олійних культур на Кам’янеччині. Ціни, прив’язані до світових, на ці культури дещо піднялися. Хоча вони піднялися не лише на сировину, а інфляція спровокувала їх ріст і на комплектуючі тощо.
Радує, що частина агропідприємств перепрофільовується – зробили ставку на рільництво. На Кам’янеччині знову повернулися до вирощування цукрових буряків, овочів. І що приємно, що одноосібники, які раніше бралися за вирощування однієї якоїсь культури (до прикладу сої) тепер також займаються городництвом.
Ми звикли, що городництвом здебільшого займалися на півдні нашої країни, але через війну і за сприяння кліматичних умов нині цю справу продукують на Кам’янеччині. Правда, погода цьогоріч залишила без поливу чимало площ, відведених під овочівництво. Через посуху сталося обміління русла Дністра, і багато аграріїв не змогли забезпечити водою свої господарства.
– Ігоре Віталійовичу, чи не вважаєте Ви, що зростання вартості збіжжя передусім позначиться на пересічному споживачі, чий гаманець і без того значно схуд?
– На жаль, вдарить. Тут є певний нюанс. До прикладу, пшеницю, яка вартувала торік десь 6,5-7 тис.грн за тонну, нині ми її реалізовуємо за 8 тис.грн. Але серед статтей витрат на борошно, яке купуватиме споживач, вартість пшениці складає всього лише 15-20%, решта – це логістика, енергоносії, заробітна плата, маркетинг. Тому зростання сільгоспсировини не так вплине на споживчий кошик від аграріїв, як від інших чинників.
Здорожчав і соняшник, який нині продають по 27 тисяч гривень за одну тонну (минулого року коштував 17-18 тис.грн), то олія теж подорожчає. Піднялася і ціна на кукурудзу, яка вартує 7500 гривень за тонну.
Хоча, якщо говорити про олію, то Україна до повномасштабного вторгнення була одним зі світових лідерів щодо її експорту. Можливо, вартість олії і збільшиться, але на сьогодні такої тенденції не спостерігається. Ціни на сировину пішли вверх, але вони не позначилися на кінцевому споживачеві, бо до війни вартість того ж таки соняшника була на рівні нинішньої, при «повномасштабці» ціна впала, але при цьому олія не подешевшала. Тобто десь у чомусь тут заробляли переробники.
– А як щодо тваринництва?
– «Калинський ключ» налаштований на розвиток цієї галузі. З початку війни ми збільшили поголів’я ВРХ більш як у двічі, і цей процес продовжується. Наразі на підприємстві утримується майже 470 голів ВРХ. А це збільшення робочих місць, підвищення заробітної плати, стимул найманих працівників залишатися у сільському господарстві. Бачимо у цьому перспективу. На жаль, у межах старого територіального поділу, на Кам’янеччині нині практично лише у двох господарствах займаються тваринництвом – це наше та «Іскра-2007», де директором Тарас Маньковський.
– Наскільки відомо, не хлібом єдиним переймаються наші сільгоспвиробники, а й крок за кроком наближають таку жадану перемогу.
– Сьогоднішня неоголошена війна росією – це війна не тільки наших військових і волонтерів, але й всього українського народу, включаючи аграріїв. Ми обробляємо рідну землю, боремося за гарний урожай, але також розуміємо, що наші військові борються за те, щоб ця земля залишилася в українських руках. Ми живемо з надією, що мир обов’язково буде і наблизити його зможемо лише ми – українці. Тож аграрії своєю роботою, своїми фінансами намагаються допомагати нашим Збройним Силам України. Я, як голова Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) у Хмельницькій області, вдячний усім небайдужим українцям, які долучились до спротиву, і які роблять усе, щоб прискорити нашу Перемогу. У нас діє благодійний фонд «Збережи Україну», який від 2022 року вже передав понад 2000 автівок для ЗСУ. До прикладу, 9 листопада в Умані ВАР передала українським військовим 13 чергових автомобілів. І така допомога (а це і автомобілі, FPV-дрони, РЕБи, генератори тощо) здійснюється постійно. Ми добре розуміємо, якщо ми цього не будемо робити, не допомагатимемо нашим військовим, то не зможемо розвивати і свій бізнес, а працюватимемо вже на ворога. Тож ми заробляємо гроші і допомагаємо ЗСУ.
У переддень професійного свята висловлюю усім аграріям краю велику повагу за сумлінне виконання хліборобського обов’язку, за те, що від ранкової зорі до заходу сонця, за будь-якої погоди працюєте, аби щедро родила подільська земля. Бажаю кожному з вас міцного здоров’я, витримки, наснаги, щедрих врожаїв, успішних проєктів, добра і злагоди в родинах. Перемоги над ворогом і мирного неба над родючими полями України.
Надія ЄРМЕНЧУК.
Автор:
admin
