А ви чули, як звучить віолончеля?
Бог музики Аполон дозволив мені повідати про свою прекрасну таємницю і написати про один з найдивовижніших музичних інструментів – віолончель. Справді, у нашій кам’янецькій пресі про неї мало розповідали… Сьогодні моє місто до своїх історичних надбань може вписати ще одну похвальну сторінку: випускник музичної школи ім. Тадея Ганіцького Володимир Слободян цього року вступив до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (раніше ми
називали її консерваторія). А підготувала такого талановитого учня викладачка класу віолончелі пані Елеонора Паронян.
Віолончель, віолончеля або віольончеля – так віолончелісти називають свій інструмент. І коли вони сідають біля неї (бо по іншому виконати музичний твір просто неможливо), він наче починає розмовляти людським голосом! Чи не тому так багато композиторів у своїх концертах саме їй віддають сольні партії?
Сьогодні багато хто висловиться заперечно про те, що класичну музику ніхто вже не слухає, інші часи, інші мотиви… Але це для невігласів таке твердження. Віолончель – це високоелітний інструмент, виконання на ньому музичних творів світових класиків дуже люблять слухати на вишуканих прийомах, зустрічах та церемоніях.
Сама пані Елеонора навчає мистецтву грі на віолончелі вже понад сорок років. Спочатку працювала у школі мистецтв концертмейстером, далі – вже викладачем у школі ім. Т. Ганіцького. Випускниця єреванської консерваторії ім. Комітаса, вона своє життя присвятила цьому інструменту.
А ви чули, як звучить віолончеля? Раджу послухати. Тим більше, що незабаром у місті пройде черговий концерт віолончелі у супроводі органу. Це дійство відбуватиметься у костелі. Заглибившись у медитацію, ви зможете наповнити себе божественним цілющим натхненням… І, можливо, знайдуться нові покликання до навчання. Як, наприклад, це сталося з Володею Слободяном. У восьмирічному віці він побачив пані Елеонору, котра грала на концерті, і сказав мамі: «Я хочу грати на цій бандурі»… Звісно, що у вісім років дитина ще не розбирається, як правильно назвати (хоча сьогодні й серед дорослих мало хто знає, як виглядає віолончель). Відтоді пані Елеонора Паронян готувала Володю до великого світу музики: Бах, Марчелло, Сенайє, Лисенко – усе це було в його учнівській програмі. І пішли одна за однією перемоги: спочатку Всеукраїнський конкурс «Юніфест», де він здобув першу премію; потім відбірковий конкурс Хмельницького музичного коледжу, де також здобув гран-прі. А ще в школі успішно пройшов його сольний концерт, який залишив незабутнє враження у душах і серцях кам’янчан. До речі, концертмейстером завжди була директорка школи ім. Т. Ганіцького, пані Ганна Касапчук.
Ось це все і стало для Володі Слободяна дорогою до консерваторії.
Гарно писати про гарне. Але є ще особливі нотки зауважень: у класі немає дитячих віолончелей, а лише дорослі; бажано було б поміняти старі струни на нові та придбати смички. Та це, звісно ж, кошти, яких у школи немає. Хіба що знайдуться у місті такі гарні кам’янчани, котрі не лише охоче допоможуть школі, а й приведуть своїх діток навчатися гри на неймовірно красивому інструменті!
Моя особиста подяка пані Елеонорі за велику жертовну відданість улюбленому інструменту, дітям, котрих навчає, Кам’янцю, якого вона прикрашає своєю неосяжною внутрішньою духовністю та шляхетністю, який став її домівкою. І цей вірш я присвячую саме їй:
Сестриця скрипки, басолі й мандочелі,
А ще – віоли, контрабасу й альту, –
У мармуровім сяйві віртуоза Джованні Габріелі
І досі століття слухають його сонату.
Вівальді, Гайдн, Дворжак і Сен-Санс, –
Їй у своїх концертах дарували соло.
І залягав у серце віковий романс,
Й краса віолончелі збирала всіх у коло.
Важливість часу, що минув, це – ніша!
Але не все так поринає в забуття…
Сьогодні світ вже інший і музика вже інша,
І партії віолончелей пишуть віхи іншого життя.
Та лине форте «Медитації»… Ти чуєш? Зачекай,
Огромом звуків пеленає душі наші та серця!
У сповіді отих століть ти сенс життя шукай,
Й до Бога приведе тебе барокова музика оця…
Юлія ЛИСКУН, журналістка.
Автор:
admin
