Схиляємо голови перед світлою пам’яттю героїв

Захищаючи рідну землю від підступного терориста-агресора, переходять із земного до небесного строю найкращі діти України, золотими літерами назавжди вкарбувавши свої імена в новітню історію вільної та незалежної держави. Проводжає в останню путь справжніх Героїв і Кам’янеччина.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих захисників. Щирі співчуття родинам, котрі втратили своїх рідних і близьких заради миру, заради нашого щасливого майбутнього.

 

БЕСПАЛИЙ Олександр

Кожен день наближення Перемоги переповнюється невимовною гіркотою втрат. Це біль всієї України, яка втрачає найкращих своїх синів і дочок.
Захищаючи волю та незалежність нашої держави, обірвалося життя жителя села Степанівка Чемеровецької територіальної громади, військовослужбовця Олександра БЕСПАЛОГО.
Беспалий Олександр Сергійович народився 20 січня 1992 року в місті Авдіївка Донецької області. Закінчив Авдіївське професійно-технічне училище та здобув цивільну освіту автокранівника.
13 квітня 2022 року став на військовий облік у другий відділ Кам’янець-Подільського РТЦК та СП як внутрішньо переміщена особа. Проживав у селі Степанівка Чемеровецької ТГ.
25 серпня 2022 року Олександра Беспалого мобілізували.
Вірний військовій присязі навідник одного з військових підрозділів морської піхоти, матрос Беспалий Олександр Сергійович помер 18 лютого 2024 року біля населеного пункту Березанка Миколаївської області. Олександру назавжди 32…

 

ВОЙТЮК Микола

Внаслідок важкої, невиліковної хвороби 23 лютого зупинилося серце військовослужбовця ВОЙТЮКА Миколи Григоровича, жителя села Зелені Курилівці Новоушицької територіальної громади.
Чоловік, не вагаючись, одним з перших став на захист Батьківщини, коли розпочалося повномасштабне вторгнення русні. У січні цього року був звільнений з військової служби за станом здоров’я.
Народився Микола Войтюк 19 квітня 1968 року. Навчався у Зеленокуриловецькій середній школі. Проходив строкову військову службу в армії. Потім працював у місцевому колгоспі, згодом – на будівництві.
«Микола Григорович був гарним господарем, доглядав пасіку, плекав виноградник.
У Миколи Григоровича залишилися дружина та два сини, – повідомляють в Новоушицькій громаді. – Щиро співчуваємо рідним та близьким Захисника. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати дорогої людини, мужнього Воїна, який боронив волю та незалежність України».
Похоронили Миколу Григоровича на малій батьківщині – у рідних Зелених Курилівцях.

 

ДЕРЕНКО Олександр

Клята війна забирає наших хлопців кулями, або нівечить їх здоров’я.
Внаслідок хвороби пішов з життя солдат Олександр ДЕРЕНКО.
Він твердо вірив у нашу незламність, у Перемогу над ворогом. Добра, чесна, порядна людина. Таким його запам’ятають рідні і близькі. Попереду було ще ціле життя… На жаль, війна не зважає на вік.
Поховали Олександра Деренка на міському кладовищі в секторі для військовослужбовців 24 лютого. Вічна пам’ять…

 

ГУМЕНЮК Сергій

«Щоразу, коли надходять чорні новини із фронту, важко підібрати слова, щоб підтримати родину, в яку увірвалось горе, щоб передати біль, який принесла війна. Боляче, що йдуть найкращі… І ще один вірний син України навіки залишився на полі бою.
У війні з російським загарбником Кам’янець-Подільська громада втратила Захисника – Сергія ГУМЕНЮКА», – повідомив міський голова Михайло Посітко.
Останній свій бій Сергій прийняв 18 лютого 2024 року. Тоді він разом із побратимами виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Берегове на Бахмутському напрямку, де отримав важкі поранення, несумісні з життям. Сергій Гуменюк був гранатометником.
39-річного захисника мобілізували у липні 2023 року. Вірний військовій присязі та українському народу, він мужньо виконував свій військовий обов’язок та загинув за вільне і мирне майбутнє України.
У нього залишилася мама.
22 лютого кам’янчани провели в останню путь воїна. Поховали бійця з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища.

 

МИКИТЮК Микола

У Кам’янці-Подільському 23 лютого попрощались із захисником України Миколою МИКИТЮКОМ.
Життя військовослужбовця обірвалось 29 січня 2024 року на Запорізькому напрямку, поблизу населеного пункту Роботине.
Микола Микитюк родом з Кам’янця-Подільського. На військову службу чоловіка мобілізували 13 грудня 2023 року. На фронті Микола Микитюк був стрільцем.
Бійцю Миколі Микитюку назавжди 36 років.
Добрий, щирий, із патріотичним духом у серці. В цивільному житті Микола працював таксистом, згодом – у господарській службі міської лікарні.
Знайомі про Миколу Микитюка розповідають, що він ще змалечку відрізнявся напручуд своєю добродушністю, щирістю. Таким він залишився і в дорослому віці. «Завжди готовий був прийти на допомогу, – каже знайома Катерина. – В усьому він був безвідмовним. Дуже шкода, що війна забирає наших найкращих синів і дочок».
Микола мужньо захищав рідну землю, до останнього боровся з нещадним, кривавим агресором.
Під постріли почесної варти та Гімн України провели Героя до місця останнього спочинку 23 лютого рідні, близькі, друзі та побратими. Тепер ім’я Захисника закарбоване в нашій історії. Світла пам’ять, вічна шана!
Похоронили Миколу Микитюка з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища.

 

КШЕМІНСЬКИЙ Вадим

У жорстокій війні з російським агресором, захищаючи рідну землю на Донеччині, загинув Вадим КШЕМІНСЬКИЙ, житель села Кадиївці.
Народився Вадим 6 лютого 1995 року. Після закінчення місцевої школи, вступив до художнього професійно-технічного училища №15, що в Кам’янці-Подільському.
У 2017-му підписав контракт на три роки зі Збройними Силами України.
«Коли розпочалася повномасштабна війна, відразу ж пішов у військкомат, аби боронити рідну землю, – каже його сестра. – Та брата тоді не взяли, сказали, аби зачекав, у разі потреби його викличуть». Тож мобілізували Вадима Кшемінського у грудні 2022 року. Він був стрільцем-зенітником.
Свій останній бій мужній воїн прийняв в районі населеного пункту Хромове, на Донеччині, де отримав важке поранення. Його ушпиталили до лікарні у Дніпро. До останнього медики боролися за життя молодого захисника, але смерть була невблаганною – 23 лютого Вадима Кшемінського не стало.
Зустрічали відважного Героя на малій батьківщині у Кадиївцях 26 лютого. Зійшлося чимало люду, аби провести в останню дорогу Вадима. Світлий образ односельця назавжди закарбується у пам’яті тих, хто його знав. Вадим був тихим, добрим, любив пожартувати, а ще захоплювався футболом. Стискається від болю згорьоване материнське серце, боляче розставатися навіки із найріднішою людиною сестрі та брату Олександру, який нині теж на фронті захищає від ненависного ворога нашу країну.
Поховали Вадима Кшемінського з усіма почестями на місцевому кладовищі. Світла та вічна пам’ять Герою!

 

ПОЛІЩУК Сергій

27 лютого до рідного Кам’янця повернувся на щиті наш Герой Сергій ПОЛІЩУК, який віддав своє життя, боронячи рідну країну від ворожих окупантів.
37-річний аеророзвідник 20 лютого на Донеччині під час ворожого мінометного обстрілу отримав важкі поранення, несумісні з життям.
«Сергій Поліщук – для друзів просто «Ліпа»… Він був надзвичайно сонячною та позитивною людиною, – написав міський голова Михайло Посітко про нашого захисника. – Гіркота від втрати, біль, який пронизує, до якого не можна звикнути, якого не можна пробачити. Вкотре нашу громаду заполонив сум за загиблим Героєм».
У липні бійцю мало б виповнитися 38 років. До війни Сергій працював менеджером в одному із приватних підприємств. У листопаді 2023 року отримав повістку і вступив до лав ЗСУ. Служив в аеророзвідці. Наполегливий, відповідальний, надійний та щирий – таким він запам’ятається тим, хто його знав.
У скорботі вся громада. Щирі співчуття рідним та близьким полеглого Воїна. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Доземний уклін Захиснику за жертовний подвиг в ім’я вільної і незалежної України.