ПАМ’ЯТІ РУСЛАНА КОЗАКА
Новий, 2022 рік, родина святкувала ще разом – тато Руслан, мама Світлана й донька Руслана. Ніхто не міг тоді передбачити, що це спільне фото буде останнім.
Днями 31-річного офіцера ЗСУ Руслана КОЗАКА було поховано на Алеї Слави. Коротке життя Героя було досить насиченим: після університету створював власну справу, брав активну участь в АТО/ООС на сході країни, дбав про сім’ю… З перших днів російсько-української війни вирушив на захист Вітчизни.
«Зазвичай дитина, – згадує учителька 11-річної Руслани Наталія Валеріївна, – віддзеркалює батьків. Отож, зовсім не важко було визначити, що це була взірцева родина, де панують взаємоповага, любов, підтримка. Недаремно ж Руся була завжди веселою, життєрадісною, доброзичливою, була прекрасною подружкою для однокласників, чудово читала художні тексти. А нещодавно, після конкурсу читців, де дівчинка виступала з поезією Ліни Костенко, дізналася про страшну втрату… В мене досі перед очима її тато – виважена, поміркована (одразу відчувається культура, вихованість), а головне, дуже світла людина… Як боляче усвідомлювати, що цього чоловіка вже нема…».
Коли в кінці березня Руслан перестав виходити на зв’язок, рідні сподівалися, що це ненадовго, бо ж у бойовій обстановці так буває, та й хтозна, міг і до полону потрапити. Про найгірше не думалося, адже бійцем він був досвідченим – у свій час вийшов з Дебальцівського котла. І лише з деокупацією південних територій Херсонщини підтвердився факт загибелі Руслана Козака (його тимчасово поховали 29 березня під Станіславівкою). У скорботі мати, тато, сестри, всі близькі, друзі, однокурсники й колеги, бо життя цього мужнього, відданого своїй Вітчизні, що мріяв про повернення додому й втілення нових задумів і планів, захисника, лише розпочиналося. Але пам’ять про подвиг Героя в ім’я Батьківщини не може піти в забуття, бо доки вона жива – живе країна та її народ.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
