ДО БІДИ ЛЮДСЬКОЇ НЕБАЙДУЖИЙ
Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь називають милосердям, а людину, якій притаманні такі почуття і вчинки, – милосердною. Саме такою людиною ріс святий Миколай. 19 грудня увесь світ вшановує його пам’ять. Певно, кожна християнська душа горнеться до святого Миколая, адже для людей він – приклад міцної віри й уособлення безмежної доброти. Ми всі любимо його й звертаємося в молитвах з проханнями, бо наші серця відчувають тепло його любові й милосердя до нас…
З раннього дитинства свої добрі справи він чинив не з вигоди, а з внутрішньої душевної потреби, зі співчуття до людей, заради любові до Бога і ближнього.
Хоча жив він дуже давно і досить далеко (у кін. III – на поч. IV ст. на території сучасної Туреччини), але пам’ятають і прославляють його доброчинності донині на всій земній кулі. Усього себе святий Миколай віддав на служіння ближнім спочатку як священик, потім як єпископ.
Отримавши багатий спадок після переходу у вічність своїх батьків, святий роздав його бідним. За переказами, допомагав він найчастіше таємно, особливо тим, хто соромився просити. Щедру допомогу святителя Миколая не раз відчували на собі жителі міста Міри Лікійської провінції Римської імперії.
Випадок, який започаткував традицію дарування подарунків на це свято, пов’язаний з притчею про бідного чоловіка, який мав трьох дочок. Збанкрутівши, він вирішив, аби не померти з голоду, торгувати своїми дітьми. Дізнавшись про це, святий Миколай вночі таємно підкладає три вузлики із золотом, позбавивши так родину від гріховного падіння, а дівчата змогли щасливо одружитися.
За молитвами святителя місто було врятоване від голоду. Він явився уві сні одному італійському купцеві й попросив привезти в Міру пшеницю, давши у завдаток три золоті монети. Прокинувшись, купець побачив у своїй долоні монети і поспішив виконати прохання святого.
Багато разів святитель рятував тих, кого спіткало лихо на морі, визволяв несправедливо ув’язнених, захищав скривджених, знедолених, вдів та сиріт. Святитель Миколай як добрий пастир за свого життя не залишав, як і тепер не залишає, без відповіді жодного прохання чи благання.
Урочисте щорічне відзначення пам’яті святого Миколая має стати добрим прикладом для дорослих і малих, спонукати до наслідування його чеснот. Голодного – нагодувати, спраглого – напоїти, того, хто має потребу в одязі, – одягнути, ув’язненого – відвідати, посприяти одужанню хворого, мандрівника прийняти у дім і надати йому спочинок – ось неповний перелік вчинків, які вказують шлях до досконалості. Це милості матеріальні. А як бути, якщо ми не володіємо достатніми коштами? Відповідь однозначна: немає нікого настільки бідного, щоб він не мав змоги поділитися зі ще біднішим хоч добрим словом, ввічливістю, щирою усмішкою.
Подати ближньому добру і своєчасну пораду в скруті й небезпеці, не відповідати злом на зло, від усього серця прощати образи, молитися за всіх Богу – це милостині духовні. Але найголовніше у творенні милостині – не чванитись нею. «А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука», – говорить Господь у Євангелії від Матвія (6:3).
В Україні та інших країнах світу, де шанують святого Миколая, 19 грудня – особливий день, день подарунків. Дуже важливо привчати молоде покоління в день святителя Миколая не тільки чекати на подарунки від нього, але й самим дарувати їх нужденним, таємно, не для похвали. Виховувати у такий спосіб милосердних громадян у суспільстві, а не формувати споживацький дух.
До прикладу наведемо твір учениці початкової школи на тему «Як наслідувати святого Миколая». «Якось я йшла з музичної школи додому. По дорозі біля магазину зустріла бабусю, яка просила милостиню. Того дня мама дала мені кілька гривень на цукерки. Я віддала ці гроші бабусі тому, що вони були їй більш потрібні».
Отже, будьмо милосердними, і святитель Миколай завжди допомагатиме й нам. І пам’ятаймо: серце святого відкрите для всіх, хто з вірою просить його допомоги…
ГО «Батьківський комітет захисту дітей».
Автор:
admin
