ЧАРІВНА КВІТКА ПАПОРОТІ
Мрія – це те, що не можна ще бачити, але це вже існує в уяві – це плід наших прагнень, нашої фантазії. А фантазія – це творчий процес, коли ми поринаємо явно в те життя, яким хотіли би прожити. Яка людина – така й її мрія, така й мета її життя. Тому визначити людину дуже просто, якщо знаєте її мрію. Мрії міняються з часом, але буває, що людина все життя своє присвячує здобуттю омріяного.
З давніх-давен збереглась на Поділлі легенда про чарівну вогняну квітку папороті. За язичницькими повір’ями, цвіте ця квітка в ніч на свято Івана Купала (в ніч перед 7 липням). Казали старі люди, хто зуміє віднайти і зірвати цю квітку, принести її додому – той принесе щастя. Хто знайде цю квітку і обітре нею боляче місце – буде здоровим і безсмертним. Хто зазирне під корінь цієї квітки – знайде величезний скарб і стане найбагатшим із людей у світі.
На Поділлі відома легенда про долю одного скарбошукача. Давно це було. Жив собі хлопець Петрусь. Був він гарний, здоров’я і сили Бог йому дав і до всякої роботи хист. Та не хотів Петрусь, як інші, на полі чи в майстерні працювати: все йому мріялось скарб відшукати, щоб стати багатим і жити, як король, нічого не робити, а мати владу і розкоші. Любила цього Петра дівчина Настя, бідної вдови дочка, мила, добра, розумна, скромна, вірна, роботяща, справжнє золото-дівчина. Але Петро тільки про скарби говорив, про скарби мріяв.
Напередодні свята Івана Купала дівчата плели вінки і кидали у воду, щоб взнати, куди вінок припливе – там їх щастя чекає, а якщо якийсь хлопець візьме вінок з води, з тим і під вінець іти! Але вінок з дівчатами Настя не плела, вірне її серце бажало щастя тільки з Петрусем. Петро не захотів брати Настю з собою у ліс, щоб шукати чарівну квітку папороті, бо він із золотом хотів кохатись, а не з дівчиною. Тільки вранці знайшла у лісі Настя одяг Петра, а навкруги багато вугликів, кістки обгорілі. Вуглики… Оце і весь той скарб, про який Петро мріяв. Більше хлопця ніколи ніхто не бачив. Видно, що мрія про золото хлопця спалила.
Чи знайшов Петро квітку папороті – ніхто так і не знає. Можливо, і знайшов, але злі духи, страшні примари, що квітку охороняли, знищили Петра, бо йшов він за мрією без віри, без молитви, без любові. Петро так і не побачив, не оцінив, який скарб, яке серце золоте, яке вірне кохання Насті доля йому дарувала. А Чарівна Квітка в ніч на Івана Купала показала Петру, що золото без любові і віри – це тільки попіл нищівний.
Галина ЮРКОВА (із книги «Скарби в Кам’янці на Поділлі»).
Автор:
admin
