НАША ОКСАНКА
Староста села – це та людина, яка має жити селом, його проблемами, невдачами і успіхами, щоденно спілкуватися з усіма його жителями. Вона лягає спати і прокидається з думкою про село. Саме до неї вже зранку поспішають за допомогою з будь-якого питання. То гілля обрізати, то сміття прибрати, то оформити документи, а то й просто поспілкуватися. Такою є староста сіл Калачківці та Субіч Оксана Вікентіївна ГОВОРОВСЬКА.
Закінчивши Хмельницьке педучилище, свою педагогічну трудову діяльність Оксана Вікентіївна розпочала з дитсадочка, що в Кам’янці-Подільському. Але невдовзі вирішила, що слід здобувати вищу освіту. Не полишаючи роботи, вона закінчила філологічний факультет Кам’янець-Подільського педінституту. Свій освітянський шлях (такий складний, клопіткий, але в той же час почесний і гуманний) Оксана Вікентіївна згадує з любов’ю. Однак через сімейні обставини жінці довелося повернутися в село, хоча вона дуже любила свою роботу. Тут обіймала посаду секретаря Калачковецької сільської ради.
Щира, відкрита душа, ласка, турбота про людей, доброта – всі ці риси притаманні цій чудовій жінці, люблячій дружині та мамі, ніжній хазяйновитій дочці, вірному товаришу. Оксану Вікентіївну більшість людей старшого віку з любов’ю називають: «наша Оксанка». Всі, з ким вона спілкується, хто відчув її відкрите серце, з повагою ставляться до неї. Вона не лише вмілий, ерудований знавець своєї справи, але і добрий, мудрий порадник. Вона пам’ятає, що її робота завжди у всіх на виду, бо люди не пробачають фальшу.
Після об’єднання в Китайгородську громаду Оксана Вікентіївна вже друге скликання поспіль обіймає посаду старости. Вона завжди переймається людськими негараздами, сприймаючи їх як особисті. Прагне допомогти, розв’язати їх, порадить знайти правильний вихід. Вміє порадіти і поспівчувати, тому-то тягнуться до неї люди.
А ще є в Оксани Говоровської чудове хобі – вирощувати квіти та займатися пасікою. Вона, як і її родина, дуже працьовита та гостинна. Завжди любить пригостити дітей, а також людей похилого віку смачнючим медом. Щорічно зі своїм чоловіком Олександром Варгатюком та братом Валентином відвозять картоплю, буряки, моркву, яблука у Хмельницький військовий госпіталь. Це продукти не лише односельців, а й з власного городу. Старається порадувати гостинцями і людей з Китайгородського будинку-інтернату. Особливо додалося чимало турбот на її тендітні плечі у цей важкий час пандемії коронавірусу.
Разом із односельцями Оксана Вікентіївна організовує прибирання кладовищ, вулиць, допомагає в оформленні паїв, субсидій, придбанні палива. Для неї чужої біди не буває, уміє до кожного знайти підхід та допомогти. Ось така наша Оксана Вікентіївна – староста, людина з чуйним серцем, відкритою душею. Тож напередодні дня народження (6 грудня) хочемо побажати, щоб її життєвий шлях був чистим і прозорим, як небо. Щоб на ньому цвіли червоні троянди кохання, білі лілії вірності, зелені гілочки надії. Океан здоров’я їй зичимо, а поруч нехай крокують вірні друзі та просто хороші люди.
Наталія ЛІСОВА, голова ветеранської ради с.Калачківці.
Автор:
admin
