Хвороба Паркінсона

Автор: | Опубліковано Здоров'я Немає коментарів

Хвороба Паркінсона – хронічне дегенеративне захворювання нервової системи, при якому людина втрачає здатність контролювати свої рухи. Захворювання розвивається відносно повільно, але має схильність до прогресування. У світі налічується близько 6 млн. хворих на цю недугу. Зі 100 осіб, яким понад 60 років, зазвичай хворіє одна людина, серед тих, кому 65-70 років, – 2-3%. Кількість таких хворих у світі все збільшується, що пов’язане, насамперед, з подовженням тривалості життя. Примітно, що чоловіки занедужують частіше, ніж жінки.

Своєю назвою хвороба Паркінсона зобов’язана французькому неврологу Жану Шарко. Саме він запропонував назвати її на честь британського лікаря й автора “Есе про тремтячий параліч” Джеймса Паркінсона, чия праця не була належним чином оцінена за життя. Страждали від цією хвороби такі відомі люди, як політик Ясер Арафат, Папа Римський Іоанн Павло ІІ і боксер Мохаммед Алі.

Захворюваність паркінсонізмом не залежить від статті, раси, соціального статусу, виду трудової діяльності, регіону проживання. Факторами ризику захворювання вчені вважають насамперед вік. Доведено, що в процесі старіння в мозку людини зменшується кількість дофаміну, на 10% кожні 10 років життя. Ділянка мозку, де виробляється дофамін, є дуже енергетично чутливою. Тому надмірна кількість провокуючих факторів, таких як психоемоційний стрес, супутня судинна патологія на фоні атеросклерозу та артеріальної гіпертензії, вживання деяких ліків, несприятливий вплив навколишнього середовища призводить до швидкого її руйнування. Ускладнює ситуацію генетична схильність. Існує теорія, що на хворобу Паркінсона ризикують захворіти всі, просто не кожен до неї доживає.

Хвороба розвивається поступово. На початкових стадіях симптоми практично відсутні. З часом вона прогресує, уражується все більше клітин і ознаки стають все більш явними. Сама людина або її близькі починають помічати незлагодженість рухів, їх уповільненість. Порушується дрібна моторика рук. Труднощі виникають при чищенні зубів, зав’язуванні шнурків. З’являється характерне тремтіння пальців рук у стані спокою. Міміка обличчя стає бідною, маскоподібною, з’являється слинотеча, утруднення при ковтанні. Постава стає згорбленою. Відзначається парадоксальність у рухах. Людина, яка насилу повертається в ліжку і встає зі стільця, може несподівано швидко побігти або почати танцювати, зупиняється при цьому лише зі сторонньою допомогою. У процесі розвитку хворобу Паркінсона нерідко супроводжують такі психічні розлади, як депресія, нав’язливі стани, тривожність, страхи. Знижується інтелектуальна діяльність людини, страждає пам’ять. На пізніх стадіях може доходити до недоумства і органічних психозів. При запущених випадках і відсутності лікування настає смерть.

Діагностика цього захворювання й донині ґрунтується лише на підставі клінічної картини. Всі супутні дослідження, які проводяться хворому (МРТ, УЗД судин мозку та ін.), робляться лише для того, щоб виключити в нього інші патології, які можуть лежати в основі вторинного синдрому паркінсонізму (пухлина, інсульт та ін.).

Сьогодні хвороба Паркінсона вважається невиліковною. Основним завданням при лікування таких хворих є покращення якості їхнього життя. Сучасна медицина має багато методів покращення стану хворого. У разі вчасного діагностування, відповідно й призначення адекватного лікування, пацієнти з хворобою Паркінсона можуть тривалий час продовжувати активне життя. Основу комплексної терапії складає медикаментозне лікування, яке повинно бути безперервним і пожиттєвим. На сьогодні є досить велика кількість таких ліків. “Золотим стандартом” протипаркінсонічних засобів і класичним видом замісної терапії є препарати леводопи. Лікування цієї патології доволі складне. Не можна призначати однакові схеми терапії всім пацієнтам поспіль – кожен потребує індивідуального підходу, індивідуальної дози. Треба наголосити, що лише досвідчений лікар-невролог може підібрати правильну схему лікування, тому в жодному разі хворий не повинен самостійно “призначати” собі ліки чи відміняти їх прийом. Постійний прийом ліків є основою лікування хвороби Паркінсона. Та без психологічної допомоги, лікувальної фізкультури, трудотерапії, правильної організації свого часу, раціонального повноцінного харчування їх ефект буде недостатнім. Необхідно прийняти виклик, який зробила хвороба, і спокійно, мобілізуючи свої резерви, боротися за якісне життя.

На сьогодні неможливо передбачити, в кого розвинеться хвороба Паркінсона. Жодного способу на 100% захистити себе він цієї недуги не існує. Основними засобами профілактики хвороби Паркінсона є здоровий спосіб життя, раціональне повноцінне харчування, психологічна готовність до різного роду стресових ситуацій, відмова від алкоголю та наркотичних речовин, уникнення токсичних речовин (у тому числі продуктів, оброблених хімікатами), своєчасні профілактичні медичні огляди та лікування захворювання, які підвищують ризик розвитку хвороби Паркінсона, уникнення ситуацій з високим ризиком черепно-мозкової травми (екстремальні види спорту, деякі професії). Науково доведеним профілактичним заходом є регулярний прийом в їжу ягід червоного, пурпурового і темно-синього кольору, що знижує ризик розвитку хвороби Паркінсона. Доцільно у харчовому раціоні вживати свіжий шпинат, зелений горошок, печінку, горіхи (мигдаль, волоські), насіння соняшника, соєві продукти, однодобове кисле молоко, пророслу пшеницю, лляну або оливкову олію. Ці продукти містять антиоксиданти та мікроелементи, здатні попередити розвиток хвороби Паркінсона. Людям похилого віку доцільно мати певні хобі, наприклад, займатися садівництвом, розведенням квітів, що підтримуватиме певний рівень фізичної активності, заповнить дозвілля та дасть багато позитивних емоцій.

Наталія СВІЖА, лікар-невролог першої категорії комунального закладу “Кам’янець-Подільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги”

Додати коментар