За 45 секунд добігти до машини

Професій є багато й різних, а от Віталій Остапович, командир відділення 5-ї державної пожежно-рятувальної частини, обрав для себе, мабуть, найнеспокійнішу. Переконана, що не випадково.

– І все ж, Віталію, Ви навчались…

– Так. Спочатку мав стати фахівцем з енергетики. Та й, власне, й диплом уже отримав, але підійшов час віддавати Батьківщині обов’язок. Потрапив до внутрішніх військ, у міліцейський підрозділ. За суттю це і є служба, пов’язана з порятунком, з екстремальними ситуаціями. Тож після армії цілком органічно влився в ряди рятувальників 2 загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

– А до цього друг Вашої сім’ї – досвідчений чорнобилець – немало розповів правди…

– Хочете запитати, чи не злякався? Та ні, мій вибір був свідомим і, звичайно ж, уявлення про службу без усталених вихідних і перерв я уже мав.

– Тож, виходить, вплинули і на молодшого брата, який також після строкової пішов у рятувальники?

– І так, і ні, бо Ігор служив у Харкові, як і я свого часу, але в спеціальному пожежному підрозділі, отож, продовжує займатися цією справою і в цивільному житті…

– Не виключено, що може народитися й династія. Сину подобається Ваша робота?

– Дуже. Втім, як і його друзям – п’ятикласникам. У такому віці приваблює усе незвичне. Коли підросте, заперечувати чи відмовляти не буду. Діти, звісно, бачать це поки що в романтичному світлі. А насправді ж… Зрозуміло, що романтика більше притаманна фільмам про еменесівців, у дійсності доводиться йти у вогонь та воду, знешкоджувати небезпечні предмети, ризикувати…

  • Словом, робота для сильних чоловіків…
  • І не тільки. Пильність, обережність, виваженість, миттєва реакція, дисциплінованість, згуртованість (бо ж відповідаєш не лише за себе) – ось без чого нам, рятувальникам, не обійтися. Буває, що й надсучасного оснащення, одягу, взуття недостатньо, щоб упоратися з поставленим завданням. Інколи в зонах суцільного задимлення практично нічого не видно. Доводиться пробиратися навпомацки. Тоді кожна деталь відіграє роль. На одній з пожеж на балконах ніхто не сказав, що в кімнаті спить дитина – дорослих там не було. Коли оглядав приміщення, помітив, що ковдра на ліжку якось «горбатиться», отож, швидко схопив і просто в ній виніс малюка звідти.
  • А бувають якісь казуси, курйози?
  • Не без того. Декілька разів прибували на виклик до однієї й тієї ж квартири, де проживає неблагополучна сім᾽я: нап᾽ються, кидають недопалки на підлогу… Одного разу будимо господаря, щоб не задихнувся, а він: «Не чіпайте! Я сплю…».
  • Така вже наша робота. Тут немає винуватих або невинуватих. Часом рахунок йде на секунди. Небезпека може бути й прихованою. Якось гасили загоряння в гаражах, а там стояв закиданий шматтям газовий балон. Хто може таке передбачити? Кожна ситуація не схожа на іншу, кожний випадок особливий – сюрпризів усіляких вистачає.
  • За скільки ж секунд маєте добігти до машини в разі тривоги?
  • За нормативами – 45. Тож постійні тренування – невід᾽ємна частка наших чергувань. Щохвилини – насторожі.

Лариса МАСЛОВА.

P.S: 17 вересня вітатимемо всіх колег старшого прапорщика Віталія Остаповича, та його двічі: якраз народився цього дня.

Додати коментар