Рейс на Шустівці повертається

Краще погано їхати, аніж добре йти. Якщо хтось і може посперечатися з цим висловом, то тільки не жителі віддалених сіл. Вони добре знають ціну автобуса, особливо коли той не з᾽явився на горизонті. Чи в снігу застряг, чи в болоті загруз, чи зламався в гарячу пору влітку – люди автоматично обмежені в русі й через це занурюються у трясовину невирішених побутових проблем.

Виглядати на дорозі громадський транспорт, як нареченого, не вперше мешканцям Шустовецької сільської ради – однієї з крайніх точок Кам’янеччини. Останнім часом роками налагоджений маршрут дає збій та зриваються графіки перевезень. У другій половині дня з міста на село не виїдеш, автобуси зникають, як кораблі в Бермудському трикутнику, коли повинні курсувати й у вечірні години. За словами шустовецького сільського голови Михайла Гасюка, згідно з договором перевізник має здійснювати півдесятка рейсів за день в села громади, та насправді майже половина з них не виконується. Перевезення відбувається не за офіційним розкладом, а за принципом: якщо є пасажири. Через нерегулярну послугу в людей руйнуються плани й навіть таке святе діло, як відвідати лікаря, стає проблематичним. Сільчани навіть наймають легковик, аби вирішити питання в місті, поки перевізник не виконує зобов’язання, під якими сам же й підписався, й це йому сходить з рук. Аби вплинути на підприємця, вони написали скаргу до райдержадміністрації. З проханням відновити автобусне сполучення з Шустівцями та Чорнокозинцями звернулися й до депутатів районної ради.

  • Сільський голова нам відповідає, що в РДА запевнили, що нормальний рух автобуса селами невдовзі поновлять. Це вже майже рік знущаються над людьми, які проживають на відстані 50 кілометрів від райцентру. А хтось із них задумувався, як селянам добратися до лікарні, на навчання, до районних організацій? Добре, що виборчу агітації є чим возити, а мешканці району – це ніщо, доберуться, – підписалися в листі незадоволені селяни.

Зрозуміти причини відсутності автобуса на маршруті і як швидко його можна буде повернути до повноцінної роботи, довідувалися в заступника голови РДА Миколи Чумака, що курує сферу пасажирських перевезень у районі.

  • Уже з найближчого понеділка вечірній рейс відновлюється, – офіційно заявив Микола Петрович. – Ще до нового року транспортник повідомив про критичне зменшення людей й ми взялися вивчати ситуацію. Пасажиропотік на маршруті настільки впав, що перевезення стали збитковими. Тільки щоб налити бензину на оборотний рейс, потрібно залишити на заправці 700 грн, а людей не назбирується навіть для покриття цих витрат. Недарма січень-лютий водії називають «мертвими місяцями». Перевізника не виправдовуємо, проте розпрощатися з ним найлегше, а ось знайти заміну не так уже й просто. Суб’єкт господарської діяльності створюється з метою одержання прибутку й у збиток ніхто не працюватиме. Маємо промовистий приклад з маршрутом на Цибулівку, на який 4 рази оголошувався конкурс, а жодного претендента не було. Тоді домовилися з містом, яке запустило на цей напрямок маршрутку «6а». Два тижні ГАЗель поїздила в мінус і зійшла з дистанції. Тому продовжуємо шукати інші шляхи вирішення питання.

На переконання посадовця, аби не було другої Цибулівки, треба виходити з громадської думки та доцільності розширення транспортного сполучення міста з селом Ластівці, представники якого теж нарікають на незручний графік громадського транспорту, проте звернення на цю тему до влади не писали.

  • Мало того, що в салоні муха не пролетить, автобус ще й тріщить. І це не менше соціальне зло, ніж п’яний водій за кермом. Спочатку просимо хоч відрегулювати розклад наших рейсів, – говорить місцевий мешканець Василь Богонос. – Маршрутка курсує двічі на день, окрім понеділка, четверга та суботи. Останню ходку в село робить опівдні, і тільки в п’ятницю – о 17.00. Чи ти стоїш в черзі в лікарні, чи будь-де – кидай все на півсправі і лети на зупинку, аби не прогавити автобус. Інакше шукай вітра в полі. Хоч під міським тином ночуй. Можна дістатися прохідними автобусами до траси, але тоді знадобиться пересідати на «свої дві» і йти пішки 9 кілометрів до населеного пункту.

Послуги з перевезення існують для людей і мають базуватися на попиті. Але під іншим кутом зору на автобус дивиться його власник, який хоче годувати себе і свою сім’ю. Тож у такій ситуації слід не диктувати умови одним, щоб інші опинялися в заручниках, а віднайти оптимальний вихід, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Додати коментар