Василь Сукач: “Не говорять лише про тих, хто нічого не робить”

Ось і дочекалися Новорічних та Різдвяних свят. Позаду – ще один прожитий рік. Рік непростий. Рік, який всупереч прогнозам та сподіванням, все ж змусив кожного з нас пройти випробовування викликами мирного життя та війною на cході країни. Що маємо позаду, з яким багажем зустрічатимемо Новий, 2019, рік, наша розмова з головою Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Василем СУКАЧЕМ.

Василю Олександровичу, минуло вже більше трьох років, як Ви стоїте біля владного керма Кам’янеччини. З часом легше чи важче керувати районом?

– У червні 2015 року мене призначили головою райдержадміністрації. Період був не зовсім простим, адже я прийшов на посаду в той час, коли держава переживала період кардинальних змін, які тривають і зараз. Якраз тоді в області був затверджений Перспективний план розвитку територіальних громад, і наш район потихеньку починав ділитися на нові адміністративно-територіальні об’єднання. Першопрохідцем децентралізації стала Гуменецька громада. Нині на Кам’янеччині вже діє шість ОТГ, а до кінця 2020 року має сформуватися ще дві.

За цей період у районі проведена колосальна робота. Перш за все, хотілося б зупинитися на газифікації. У 2015 році за сприяння народного депутата Володимира Мельниченка почалося відновлення прокладання підвідних газопроводів, які були «заморожені» ще у 2012-му. Нині ми завершуємо останню, четверту, чергу підведення блакитного палива до Привороття. На газифікацію було використано майже 5 млн грн із Фонду регіонального розвитку, 500 тис.грн – з районного бюджету. Ще залишилися неосвоєними 2 млн грн, які ми очікуємо зі спецфонду Кабміну.

Коли ми взялися за відновлення газифікації району, мало хто вірив, що вдасться досягти таких результатів, адже в країні триває війна, втілюється низка життєво-необхідних реформ… Зрозуміло, що коштів у державі обмаль. Але нам вдалося виконати намічене. Вважаю, що це не тільки моє досягнення чи адміністрації, а всіх гілок влади та місцевого самоврядування. Голубі вогники запалені в Суржі, на черзі – Нагоряни. На наступний рік, при наявності коштів, плануємо продовжувати розпочату справу, оскільки кращого опалення, ніж газ, на сьогодні немає.

Приємно мені те, що очолюю високопрофесійний колектив райдержадміністрації. У нас налагоджена тісна співпраця з депутатами районної ради, облдержадміністрацією, народним депутатом Володимиром Мельниченком, об’єднаними громадами. Адже без їхнього розуміння та підтримки не вдалося б досягти позитивних зрушень. Коли розпочинаєш роботу із людьми, котрі також прагнуть змін, то й вирішувати проблеми та долати труднощі набагато легше.

Радує те, що за весь цей період у районі був завжди бюджет розвитку. І думаю, що у 2019 році така тенденція збережеться. Бо незважаючи на різні погляди й уподобання, депутати райради розуміють, що головне – не політика, а конкретні справи.

Які успіхи Кам’янеччини у 2018 році Ви вважаєте найвагомішими?

– Повторюся, але це та ж таки газифікація, а ще повна виплата заробітної плати усім категоріям працівників. Маю на увазі бюджетників – освітян, медиків, інші категорії… Всі вони вчасно отримали не лише зарплати, а й відповідні надбавки, премії тощо.

Ніхто не міг повірити, що ми знайдемо 2,4 млн грн на перекриття даху Чорнокозинецької школи. Раніше майже 10 років говорили, що її треба ремонтувати, але ми пішли далі розмов – взяли і зробили. Зараз перекриваємо Кадиєвецьку школу. Допоміг знову ж таки Володимир Мельниченко, завдяки йому з державного бюджету вдалося залучити кошти.

Разом із районними депутатами виділили гроші й запустили роботу інклюзивного центру. Він обслуговує діток не лише тих шістнадцяти сільських рад, які ще залишилися в складі району, а й надає послуги об’єднаним громадам.

Виділивши із районного бюджету 1,4 млн грн, майже закінчуємо ремонтні роботи у приймальному відділенні центральної районної лікарні. Під ялинку, думаю, у нас буде чудове приймальне відділення з європейським ремонтом. Цей комфорт відчують на собі як пацієнти лікарняного закладу, так і медичний персонал. На 2019 рік у планах завершити у районній лікарні заміну вікон на сучасні металопластикові. Таких у нас ще залишилося 170. Міняємо санвузли, словом, робимо все можливе, аби лікарня мала привабливий вигляд.

– А як щодо ремонту моргу?

– На кожній нараді ми порушуємо це питання. Кожна моя бесіда з головним лікарем ЦРЛ Віталієм Шевчуком не минає без обговорення проблеми моргу. Кошти на проектно-кошторисну документацію виділено з районного бюджету. Наразі очікуємо висновок на наш проект. На жаль, установа, яка має його зробити, затягує справу. Проте ми сподіваємося, що впродовж кількох тижнів він таки буде. Орієнтовно весь комплекс робіт обійдеться в три мільйони гривень. Зрозуміло, що ресурси шукатимемо з кількох джерел – державного, обласного і районного бюджетів. Також розраховуємо на підтримку обласного керівництва, допомогу Володимира Мельниченка і вірне плече районної ради. Крім того, є домовленість з міським головою Михайлом Сімашкевичем, що місто закупить необхідне обладнання для моргу, оскільки цей об’єкт використовуємо разом. Впевнений, у 2019 році ці плани ми перетворимо в реальність.

– Критерієм оцінки роботи влади завжди був добробут людей. Якщо запитати у жителів району, чи вони його відчувають, то багато хто скаже, що жити стало ще гірше. Чому так?

– Звичайно, всім не вгодиш. Не говорять лише про тих, хто нічого не робить. Навіть коли переважній більшості буде дуже добре, знайдуться незадоволені.

До прикладу, нинішня ситуація із очищенням від снігу доріг. Люди напряму мені телефонують, що там завіяло, десь передуло… Але за ті роки, відколи я є головою адміністрації, жодного колапсу на дорогах, перебоїв із доставкою хліба, медикаментів, підвозом дітей до школи тощо не було. Незважаючи на те, що в районі працює лише 4 екіпажі снігоочисної техніки, вдається встигнути кругом. На Кам’янеччині ремонтуються дороги в усіх напрямках. У планах на 2019-ий є не тільки поточний, а й капітальний ремонт шляхів сполучення.

Спілкуючись з учителями, лікарями, більшість відзначає про ріст заробітної плати, покращення умов праці, середовища проживання, соціально-побутових умов.

Погоджуюся, що наболілих проблем у районі достатньо. Готовий конструктивно працювати й вирішувати злободенні питання з тими, хто критикує мене. Можливо, ми належним чином не інформуємо населення про всі здобутки та досягнення. А їх, повірте, є чимало. Про них я говорив вище. Хочу додати до скарбнички досягнень співпрацю населення з владою, стабільність стосунків з правоохоронними органами, військовими, державними службами. Навіть попри те, що в Україні йде війна, ми маємо стабільну національну валюту, бюджет і поступальний соціально-економічний розвиток.

Мабуть, це така чиновницька доля – чим більше робиш, тим більше будеш винним. Тут спрацьовує дуже проста психологія: одним зробив якісь блага, скажімо, ту ж дорогу, інші ображаються – чому не нам?

Думаю, що почнемо виправлятися й доносити інформацію до кам’янчан, в тому числі й через вашу газету.

Не так давно у районі було чимало розмов щодо закриття шкіл, скорочення технічного персоналу… Наразі це питання вирішене?

– Думаю, що ні. Ніколи не намагався комусь сподобатися і говорити солодкі речі чи неправду. Що стосується освіти, під районною опікою залишилося 17 загальноосвітніх шкіл. На 2019 рік закриття жодної з них не стоїть на порядку денному. Ми не збираємося їх оптимізувати. Вони нормально укомплектовані, забезпечені енергоносіями, харчуванням. Мають досвідчені вчительські колективи, підтримку в органів місцевого самоврядування та батьків.

Хоча оптимізація все ж таки неминуча. Практика роботи об’єднаних територіальних громад неухильно це підтверджує. Нині доцільніше придбати новенький комфортабельний шкільний автобус і довозити дітей до опорного навчального закладу із сучасним матеріально-технічним забезпеченням, новими підходами до навчання, аніж мучити школярів у старих малокомплектних класах. Але перед тим, як закривати будь-яку школу, треба дати альтернативу батькам і дітям, створивши для них більш сприятливі умови, ніж були до цього.

Питання ж оптимізації у медицині падає нині на плечі директора Кам’янець-Подільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Станіслава Ростецького. Зрозуміло, що багаж у 78 ФАПів він не витримає. І деякі з них доведеться закрити. Усе це Станіслав Францович має робити у співпраці з керівниками територіальних громад. Огульних і непродуманих рішень нам не потрібно.

Василю Олександровичу, що Вам не вдалось реалізувати у 2018 році?

– Як я вже казав, це реконструкція моргу. Також не вдалося завершити ремонт Чабанівської школи. Причиною стало те, що не було повністю виготовлено документацію і не вистачило коштів. Є наміри продовжити ці роботи у новому році. Сподіваюся й на освоєння 2 мільйонів гривень на четверту чергу газифікації Кам’янеччини. Як тільки вони надійдуть зі спецфонду Кабінету Міністрів, почнемо над цим працювати.

– Запровадження воєнного стану не вплинуло на життєдіяльність району?

– У нашому районі ніяких змін у плані порушення конституційних прав і свобод громадян не відбулося. Не тому, що на Кам’янеччині не вводився воєнний стан, а через уміння всіх гілок влади працювати в екстремальних умовах. Так, наша робота стала більш відповідальною, напруженою, але прості люди цього не відчули. Зате є впевненість, що як завтра не дай Боже щось станеться, ми зможемо впоратися з будь-якими проблемами й дати ворогу відсіч.

На початку нового року стартують вибори глави держави. Якби у Вас була можливість, то які б три завдання Ви порекомендували Петру Порошенку вирішити насамперед?

– Я навіть боюся про це говорити, оскільки є його представником на Кам’янеччині. Але якщо питання задано, то відповім як пересічний громадянин. Я нічого нового не підкажу, але вважаю, що Президент думає, як, насамперед, закінчити війну. По друге, дотримання незмінного курсу із внесення змін до Конституції держави, де Україна має бути членом Євросоюзу й НАТО. А також стабільність економіки, залучення інвестицій, твердий курс національної валюти.

Це, звичайно, не поради, а основні складові повсякденної роботи Президента. Ми намагаємося в унісон виконувати його укази й розпорядження. Хотів би запевнити читачів, що нині дуже багато робиться на державному рівні, і перетворення ці є позитивними. Потрібно лише набратися терпіння, бо зміни вмить не відбуваються, має пройти певний час.

А Президенту бажаю міцного здоров’я і тримати такий курс, який зараз є, а ми йому в цьому допомагатимемо.

Жителям Кам’янеччини в переддень Новорічно-Різдвяних свят від щирого серця від себе особисто, своєї родини бажаю, щоб закінчилася війна і настав мир. Зичу здоров’я, гарних заробітних плат, благополуччя, любові, злагоди, народження дітей, онуків і, звичайно, взаєморозуміння. Бо тільки разом можемо досягти нових позитивних звершень.

Надія ЄРМЕНЧУК.

Додати коментар