Коли ти є і водночас тебе немає? У Старій Ушиці старенька залишилася без засобів існування через відсутність документів

Нещодавно до нашої редакції звернувся житель Старої Ушиці, депутат селищної ради Василь Лакіда. Василя Івановича турбує подальша доля його сусідки Любові Арініної. Любов Семенівна приїхала в Україну на початку 1990-х років разом з дочкою та зятем. Купили квартиру в Старій Ушиці, обжилися. Доля склалася так, що нині 80-річна жінка залишилася сама. Але проблема навіть не в самотності, а в тому, що наразі Любов Семенівна не має жодних документів, які б посвідчували її особу, зокрема паспорта. Через це уже майже два роки не отримує пенсії.

– З документів у неї є лише копія радянського паспорта, згідно з якою певний час вона отримувала пенсійні виплати, – розповідає Василь Іванович. – Але два роки тому пенсію отримувати вона перестала. Спільними зусиллями нам вдалося добитися, аби їй виплачували гроші. Нараховані кошти в сумі 13 тисяч надійшли на наше поштове відділення. Проте видати їх можна лише за наявності документа, який посвідчує особу, а такого в Любові Семенівни немає, тож грошей вона так і не отримала. Ще восени у зв’язку із заборгованістю їй відключили електроенергію. Наразі ми, сусіди, допомагаємо старенькій: то поїсти принесемо, то хліба купимо. Соціальний працівник навідується. Але ж надворі зима. Благо, температура поки що плюсова, а коли вдарять морози? Як вижити?

Василь Іванович стверджує, що вони із соціальним працівником зверталися вже у всі інстанції, які могли б допомогти, але поки безрезультатно. Тож сподівається, що після газетної публікації справа зрушить із мертвої точки й самотню жінку похилого віку не залишать наодинці з бідою.

– Найбільша проблема – це те, що за борги Любові Семенівні відключили електроенергію, – каже соціальний працівник Валентина Сливчук. – Я часто відвідую її, приношу овочі, фрукти, люди продуктами допомагають. Можна було б жити, якби холод не дошкуляв.

Як розповідає Валентина Дмитрівна, торік районна влада надала Любові Семенівні 5000 гривень матеріальної допомоги.

– З цих грошей я тоді заплатила 3000 заборгованості за електроенергію, ще тисячу гривень – заборгованості в місцевий ЖЕК, – каже соціальний працівник. – Решта пішла на оплату поточних комунальних послуг. Гроші розійшлися, а проблеми залишилися.

Відомо, що в Старій Ушиці функціонує відділення Кам’янець-Подільського територіального центру обслуговування громадян похилого віку. Тож перебування в ньому, хоча б у зимовий період, могло б стати виходом у цій складній ситуації. Із запитанням, що необхідно для того, аби оформити людину в цю установу, ми звернулися до завідувача Староушицького відділення Анатолія Комаровського.

Найперше, що потрібно, – зазначає Анатолій Іванович, – це документи, що посвідчують її особу, медична картка, оскільки людина повинна пройти медичне обстеження, котре засвідчує, що вона не має відхилень у психо-емоційному плані, довідка із селищної ради про склад сім’ї, як доказ того, що людина живе сама, та довідка з Пенсійного фонду про нарахування пенсій. Ці документи ми передаємо в Кам’янець-Подільський територіальний центр, до відання якого належимо, і вже там приймають рішення.

Серед умов утримання людини похилого віку в центрі є відрахування 75% її щомісячної пенсії на забезпечення її потреб. 25% вона отримує на руки. Тож оскільки в Любові Арініної немає ні документа, який би посвідчував її особу, а відповідно вона не має змоги отримувати пенсію, перебування її в центрі не видається можливим.

Але як стверджує заступник директора територіального центру Юлія Павлуцька, вихід із ситуації все ж є. І полягає він у тому, що перебування жінки у центрі можливе за умови фінансування зі сторони.

– Це може бути варіант фінансування з бюджету селищної ради або іншого джерела надходжень, – зазначає пані Юлія, – але надходження коштів має бути стабільним.

Навряд чи хто погодиться виплачувати щомісяця кругленьку суму, бо ж родичів у жінки, як уже зазначалося, немає. І знову все впирається у паспорт та пенсію.

З приводу питання видачі паспорта Любові Семенівні ми звернулися до Головного управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, аби там роз’яснили, які документи потрібно їй зібрати, щоб все таки отримати документ. У відповідь на інформаційний запит ГУ ДМСУ порекондувало громадянці «звернутися в Кам’янець-Подільський районний сектор управління ДМС України в Хмельницькій області з усіма наявними документами для вирішення питання».

Проте, як виявилося в ході підготовки матеріалу, Староушицький селищний голова Андрій Котульський уже консультувався із спеціалістами Державної міграційної служби й достеменно вивчив це питання, адже про проблеми жінки, яка живе у ввіреній йому громаді, знає давно.

– Коли Любов Семенівна приїхала в Україну, в неї був паспорт радянського зразка. Коли в 1990-х роках відбувалася заміна таких документів на українські, вона з певних особистих причин паспорта громадянина України не отримала, – пояснює ситуацію Андрій Петрович. – Оскільки така країна, як Радянський Союз перестала існувати Любов Семенівна не набула громадянства ні Грузії, ні України.

Ми зверталися до Посольства Грузії в Україні, писали листи. Але справа в тому, що селищна рада як самоврядний орган не має права вирішувати такі питання. Звернутися в Державну міграційну службу, написати заяву має людина особисто.

Наразі механізм подальших дій такий. Любов Семенівна має звернутися в Посольство Грузії в Україні, написати заяву про відновлення їй за родовими ознаками громадянства колишньої Грузинської Радянської республіки. Відповідно, їй видадуть грузинський паспорт. Але для цього їй особисто треба їхати в Посольство, заочно цього зробити не можна. Уже потім їй можна буде подавати клопотання про отримання громадянства України, яке може надати лише Президент.

Простіше отримати посвідку на місце проживання. Тоді вона житиме в нас як громадянка Грузії, яка володіє тут нерухомим майном, – каже Андрій Котульський.

Питання складне й вирішити його не в нашій компетенції. Проте, можливо, цей матеріал стане наукою тим, хто вважає, що документи – річ не надто важлива. Таким хочеться сказати: шановні читачі, не ставтеся халатно до своїх документів. Адже в нашій бюрократичній країні, як у вислові, відомому ще з радянських часів, ти людина тільки з папірцем.

 

 

 

 

Додати коментар