Джульєтта сцену прибирала…

Автор: | Опубліковано Культура Немає коментарів

Поціновувачі театрального мистецтва не могли пропустити показу на кам’янецьких підмостках вистави Київського академічного драматичного театру на Подолі «Осінь у Вероні, або Правдива історія Ромео та Джульєтти», що відбувся на території Старої фортеці. Саме з нашого міста столичні актори розпочали серію доброчинних вистав «Лови хвилю благодійності». До кінця року вони невеличкою гастрольною трупою з 15 осіб з цією мистецькою місією побувають у восьми містах України.

— Нашою акцією ми намагаємося залучити бізнесменів до вирішення нагальних проблем у сфері культури, — говорить режисер-постановник «Театру на Подолі», народний артист України Віталій Малахов. — Ще донедавна приміщення нашого театру потребувало ремонту, й врешті знайшовся благодійник, який вкладає чималі кошти, аби театр жив. Ми отримали допомогу, й тепер намагаємося допомогти тим, хто цього потребує. Наступні міста, які ми відвідаємо в рамках цієї благодійної акції, — Львів та Вінниця.

Для показу вистави в дворі Старого Замку облаштували невеличку сцену. Встановили й декілька рядів лавок, які глядачі заповнили вщент. Ті, хто прийшов ще до початку вистави, із подивом спостерігали, як одягнута в середньовічне вбрання актриса із ганчіркою в руках десь протягом 20 хвилин наводила порядок на театральних підмостках — протирала підлогу, сходи, бильця балкону… Маленька дівчинка голосно озвучила те, про що делікатно мовчали дорослі: «Мамо, а чому ця нарядна тьотя прибирає?». Хоча, можливо, таким був режисерський задум?

Проте коли справа дійшла до вистави, всі побутові питання відійшли на другий план. На сцені розгорілися такі пристрасті, що все навкруги просто перестало існувати. Уявіть собі ситуацію, що герої трагедії Шекспіра Ромео і Джульєтта не померли, а вже протягом трьох десятиліть живуть подружжям у Вероні, виховують дітей та щодня вирішують якісь свої сімейні проблеми. Хоча вони й постаріли, та все ж кохають одне одного, бо любити дано не лише молодим. На жаль, усвідомлення цього прийшло до них занадто пізно. Як і в оригінальній трагедії Шекспіра, наших героїв розлучила смерть…

Хотілося ще й ще насолоджуватися грою акторів, серед яких — Заслужений артист України Володимир Кузнєцов, провідна актриса театру Софія Письман, відомий за участю в багатьох кінопроектах провідний актор театру Олександр Данильченко. Поряд із досвідченими майстрами на кам’янецьких підмостках дебютували декілька молодих акторів. Шкода, що не завжди вдавалося почути всі репліки зі сцени — озвучування було недосконале, та й різноманітні літальні апарати заважали, час від часу із шумом з’являючись у небі, музика та пісні лунали зі всіх боків. І обурюватися тут нічого, бо ж поза мурами фортеці вирував День найкращого в світі міста — Кам’янця-Подільського!

Загалом враження від перегляду вистави залишилися незабутніми. Присутні оваціями висловлювали акторам свою вдячність та захоплення. І знову ж таки, на жаль, ніхто з глядачів не подбав про незмінний атрибут завершення гарної вистави — квіти для акторів, які вони, безумовно, заслужили, виклавшись на сцені на повну. Щоправда, зовсім без квітів театральна трупа не залишилася: ще перед початком вистави до акторів завітав міський голова Михайло Сімашкевич, подякував їм за увагу до Кам’янця та вручив Віталію Малахову шикарний букет.

Для нас, кам’янчан, цей випадок має стати уроком на майбутнє. Потрібно не лише брати, а й віддавати.

Наталя КАМІНСЬКА.

Додати коментар