Дітки-равлики не такі, як усі

2 квітня – особлива дата в міжнародному календарі. Цей день присвячений розповсюдженню інформації про аутистів – людей, абсолютно беззахисних перед цим світом. Він ранить їх будь-якими своїми проявами, й не лише злобою або агресією. Однак далеко не всі фахівці згодні, що аутизм – це хвороба, швидше вважають її особливістю психіки.

Термін «аутизм» походить від латинського слова autos – «сам» і означає відрив від реальності, відгородженість від світу. На перший погляд дитина з діагнозом «ранній дитячий аутизм» (або синдром Каннера) нічим не відрізняється від своїх однолітків. Однак, спробувавши розговорити її, ви швидко зрозумієте, що з нею щось коїться: вона уникає вашого погляду, нервує, може навіть почати битися головою об стіну. Їй не властиві виразна міміка й жести. Охоплена крайнім збентеженням, вона не в змозі підтримати навіть найпростішу бесіду. Їй не чужі почуття страху, гніву й задоволення, але вона глуха до переживань інших людей і не помічає тонких відтінків їхньої поведінки, зрозумілих більшості її однолітків. Жоден учений в світі вам не скаже, чому раптом радісний півторарічний малюк замикається і немов живе в якомусь своєму світі, де замість друзів – м’які іграшки, а замість дитячих пустощів – істерики і капризи.

Коли ми доторкаємося до равлика, він одразу закривається, ховається в свій будиночок. З цими дітками відбувається те ж саме. Тож робота педагога, який працює з аутистом, має бути спрямована на корекцію поведінки дитини, нівелювання в ній тривожності та страху, а також навчання батьків прийомам роботи з такою особливою дитиною. Педагог повинен налаштуватися на довгу й терплячу роботу з дитиною-аутистом. Адже якщо після встановлення контакту фахівець перерве процес корекції, то дитина може знову «закритися», «зануритися» в свій світ. Неминучими стають і поява в неї нових страхів та поглиблення аутизму.

Аби допомогти кам’янецьким малюкам-аутистам адаптуватися до колективу з перспективою їх подальшої соціалізації, 2010 року за ініціативи завідувача міської психолого-медико-педагогічної консультації Таміли Олійник та активного сприяння керівника ДНЗ №3 «Теремок» компенсуючого типу Раїси Новікової для них у цьому закладі створено спецгрупу. Наразі її відвідують 8 таких особливих діток, віком від 3 до 7 років, з якими працюють вчитель-дефектолог Тетяна Куницька, вчитель-логопед Людмила Щербань, вихователь Дарія Харькова. Силами педагогів та батьків тут створено корекційно-розвивальне середовище для навчання та розвитку аутичних дітей.

Слід сказати, що педагоги «Теремка», як кажуть у народі, не варяться в своєму соку, а з ентузіазмом та цікавістю переймають досвід свої колег, зарубіжних у тому числі. Так, вони взяли участь у семінарі «Сенсорна терапія дітей з раннім дитячим аутизмом за методикою АВА», що нещодавно відбувся в Кам’янці-Подільському. Навчання проводила корекційний педагог Варшавської спеціальної школи для дітей з аутизмом та науковий співробітник Варшавського університету Каліна Заінчківська. До речі, ця жінка сама виховує сина з діагнозом «ранній дитячий аутизм», тож про всі проблеми та труднощі у вихованні таких незвичайних дітей знає не з чуток.

Аби поділитися набутими знаннями, Каліна Заінчківська провела в ДНЗ №3 майстер-клас для педагогів та батьків. Вона на практиці продемонструвала свою методику, спрямовану на реабілітацію дітей із синдромом Каннера. Слід зазначити, що з одного боку, полька була вражена професіоналізмом педагогів «Теремка», а з іншого – приємно здивована комунікабельністю та адаптованістю їхніх вихованців.

…За останніми оцінками, в світі близько 67 мільйонів людей хворіють на аутизм. В Україні ж повної статистики таких пацієнтів не існує, бо є багато труднощів із діагностуванням аутизму, особливо у дітей. Але виявлення недуги змалечку, відповідні умови виховання, корекційне навчання та розвиток особистості в форматі соціальної інтеграції в реальне життя дають малюкам-аутистам шанс на гідне життя. Таку можливість дарують кам’янецькій малечі в дитсадку «Теремок».

У кожної дитини є майбутнє, є воно і в дітвори з діагнозом «аутизм». І дуже хочеться, аби це майбутнє було безхмарним.

Олеся МИХАЛЬЧИК

Поділитися в соціальних мережах