ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ЗА ПОДВИГ

Автор: | Опубліковано Без категорії Немає коментарів

У серпні йому мало виповнитися сорок, але бійцю ЗСУ, стрільцю-помічнику гранатометника Володимиру ФЕДОНЮКУ не судилося зустріти ювілей у колі багатодітної родини (батьки, дідусі, бабусі, два брати й дві сестри). Вже не привітають Героя дружина та двоє синів – Андрій (18 р.) з Віталиком (16 р.).

Отримавши надважке поранення на передовій (Донеччина), Володимир був невдовзі доправлений зі шпиталю у Дніпрі до столичної реанімації, де прожив ще десять днів – на жаль, медицина в цьому випадку виявилася безсилою.

Працелюбний, класний водій, чоловік міг принести ще багато корисного і рідним, і суспільству. Міг би… «Втім, пішов добровольцем, – як розповідає батько Володимир, – на війну, щоби боронити незалежність держави, щоби і власні, й чужі діти мали гідне майбутнє…».

А ще перед ним був приклад брата Дмитра, котрий з чотирнадцятого року брав участь у боях за вільну Україну, був тричі поранений, але з початком повномасштабної війни знову встав у стрій захисників.

На прощальну церемонію з’їхалося багато мешканців з с.Руда, котрі дуже добре знали Володю. Коли діставалися Кам’янця у бусі, місцева вчителька-пенсіонерка (має синів, що нині воюють) читала проникливі авторські вірші про долю українців, яким випала честь захищати свою землю, і ці рядки, що викликали сльози, були зрозумілі та близькі кожному, хто нині віддає шану загиблому.

Біля входу в Будинок офіцерів знайомлюсь з односельчанкою Володимира, котрій довелося у перші дні вторгнення російських окупантів оплакувати сина племінниці, 22-річного офіцера Захара Квасного.

«Тоді, – згадує моя співбесідниця, – за декілька днів утратила 12 кілограмів, неможливо змиритися з тим, що йдуть на небо найкращі…».

А ось ця молода жінка з сином ніколи не знала Володимира Федонюка, та вважає святим обов’язком проводити в останню путь того, хто грудьми, власним життям дає нам усі шанси на завтрашній день, де не буде вибухів, страху, рабства й передчасних смертей.

Героя поховано на Алеї Слави, тож вічна йому пам’ять і доземний уклін за подвиг.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар