Долі людські Лариси Маслової
ЩОБИ РОСІЯ ТУТ БУЛА – ЦЬОГО НЕ БУДЕ
У ті, післявоєнні, часи в селі Новоукраїнка, що на Донеччині, було повно дітлахів. Тож не дивина, що школярикам доводилося тіснитися за партами. Та одне, коли учні вмощувалися ближче до вчительського столика, і зовсім інше – коли облюбовували «камчатку», себто останні парти, котрим зазвичай приділялось мінімуму уваги як з боку
КОЛИ ДУША ЖАДАЄ ПІСНІ
– Чи я щасливий? – перепитує Володимир Дмитрович БУРНОВ. На деяку мить завагався: «Що тут сказати? Ніколи й не замислювався, адже поруч зі мною завжи були дорогі мені люди, біля котрих і почувався таким». Спогади набігають хвилями, а життя видається неосяжним простором, у которому так легко загубитися і так
УКРАЇНА У МЕНЕ В ДУШІ
У ті часи, коли були популярними молодіжні загони, юна студентка, звісно ж, активістка Галина, ні на хвилину не вагаючись, уперше в житті полетіла на край світу, вважайте – аж до Уренгою. Ось там і зустріла свою долю. Іван привозив на будівництво матеріали, тож одразу вподобав гарну, ставну дівчинину з
ІНШОЇ ПОЗИЦІЇ НЕМА
Свій перший військовий досвід Анатолій МАЛАЙДАХ набував десь так у класі сьомому. Шкільний товариш поцупив у тата-військового, котрий поїхав у відрядження, пістолет, тож було вирішено випробувати себе в стрілецькій справі. Щоранку веселий гурт відчайдухів йшов не на уроки, а на закинутий полігон, де, хизуючись один перед одним, вправлялися у
