Правило годинникової стрілки Ігоря Семенишена
Без найменшого сумніву візьмуся стверджувати, що таких, хто б у дитинстві та й у поважному віці не захоплювався детективами, немає. Нині ж, як і в добу всенародною любові до Агати Крісті, Конан Дойля та Едгара По, з величезною увагою слідкуємо за кожним кроком героїв, до прикладу, «Речових доказів». Останніми, до слова, займається людина, яка живе поруч з нами. Запитую у старшого інспектора криміналістики районного відділу національної поліції Ігоря СЕМЕНИШЕНА про найважливіше в його роботі.
- Звісно, це знання. Чим їх більше, тим якіснішим буде виконання обов’язків експерта-криміналіста.
- Тобто недостатньо закінчити Національну академію внутрішніх справ, де Ви оволодівали спеціальними дисциплінами. Такими як…
- Почеркознавство, трасологія (пошуки слідів людини, транспортних засобів, тварин, знаряддя зламу), балістика (пов’язано зі зброєю), дактилоскопія (усі чули про «пальчики»), портретистка, одорологія (використання запахів при дослідженні злочину і т.ін. А до вишу я пройшов ще й армійську школу. Це відповідало юнацькій мрії — зі Збройних Сил стартувати в мою професію. Тож після демобілізації став курсантом Чернівецької школи міліції. Патрульний інспектор — це ще одна сходинка, на котрій одержуєш досвід і впевненість у правильності вибору. Отже, сьогодні кожна справа вимагає від криміналіста якомога швидше виявити, зафіксувати, вилучити, а значить, разом з іншими службами (кінологи, група реагування патрульної поліції, слідчі) розкрити злочин за гарячими слідами.
- Пошуки розпочинаєте з найбільш підозрілих місць?
- Існує правило годинникової стрілки: будь-яка деталь важлива. На місце події виїжджаємо не з порожніми руками — з криміналістичною валізою, що важить до 15 кілограмів. Тож жінкам-колегам непросто з такою впоратися. А в тій валізі — потрібні нам інструменти, викрутки, різноманітні ключі, спеціальні гіпс і силіконова паста, дистильована вода, фотоапарат…
- Солідне наповнення. А чим користуєтеся в першу чергу?
- Криміналістичною лінійкою.
- А хто чи що заважає інспекторам працювати?
- Надмірна цікавість людей — затоптуються сліди, а інколи й самі потерпілі намагаються до приїзду поліції прибрати, помити підлогу тощо. Після такого наша робота неабияк ускладнюється.
- Чи траплялися курйози під час обстеження?
- У мене — не пригадую, аз товаришами по службі — так. Навіть за дуже серйозних обставин. Якось криміналіст, прибувши за викликом сусідів, фотографував у темній кімнаті померлу бабцю — і раптом старенька перевернулася на інший бік…
- Отакої! Людям Вашої професії необхідно мати сталеві нерви й неабияку витримку…
- І не тільки. Ще й пам’ять, спостережливість, терпіння, вміння миттєво сконцентруватися…
- А хотілося б Вам, Ігорю, з часом очолити великий структурний підрозділ?
- Чому б і ні? Здорові амбіції не завадять: маємо увесь час тягнутися до нового, рости…
- У Вашому житті не так уже й багато дозвілля, та все ж на які улюблені заняття знаходиться годинка?
- Люблю спілкуватися зі шкільними друзями. Щоразу переконуюся в правдивості твердження, що старий друг краще нових двох. У всякому разі, ще ніколи не розчаровувався. Ще мені дуже подобається риболовля. Але найбільше моє хобі — це моя дворічна дитинка…
- Як виросте, відпустите її в криміналістику?
- Коли захоче – так. За прикладом власних батьків, котрі колись так і вчинили.
Лариса МАСЛОВА.
Поділитися в соціальних мережах