ПАМ’ЯТЬ ПРО ГЕРОЯ ЖИТИМЕ В НАШИХ СЕРЦЯХ

У лікарні помер 48-річний захисник України, старший лейтенант ЗСУ, командир мотопіхотного взводу, колишній випускник ПДАТУ (нині Подільський державний університет) і військової кафедри зазначеного вишу Віталій ПЕТРОВ. Своє останнє завдання він виконував у районі населеного пункту Первомайське на Донеччині, де і отримав важке поранення.

Смерть наступила зненацька, хоча, здавалося, у Героя були шанси в подальшому на повноцінне життя, здійснення мрій, задумів, адже у Віталія залишилася дружина й троє дітей. Сьогодні переживають непоправну втрату його мати та сестра.

У скорботі найближчі друзі, колеги, сусіди і, звісно ж, побратими, з якими стояв пліч-о-пліч на рубежах незалежності нашої держави.
«Цей хлопець, – згадує учителька Віталія зі школи №10 Людмила Борисівна, котра навчала його з п’ятого класу, – був уособленням всього найкращого, що можуть дати мудрі батьки дитині. Чемний, порядний, вихований… Звісно, він не міг байдуже спостерігати за важкою ситуацією в країні, хоча як багатодітний батько мав право не йти туди, де найгарячіше.

Його діти також навчалися тут. І не так давно шестикласник Сашко, коли на уроці літератури заговорили про мрії, стиха мовив: «Хочу, аби тато мій одужав»…

На жаль, цього не сталося, та пам’ять про Героя житиме в наших серцях».

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах