КОЛИ СТРІЛКИ ГОДИННИКА НЕ ЗУПИНИТИ
Ось під височенною стелею спалахнуло світло, заливаючи різнокольоровим сяйвом паркет старовинної зали палацу в Маліївцях – і святкові пари в білосніжних сукнях зробили свої перші «па»… Звісно, Анастасії також хотілося і собі безтурботно пройтися під мелодію клавесина, та стрілки годинника невблаганно рухалися уперед, нагадуючи про невідкладні справи.
Анастасія ДОНЕЦЬ якщо колись і жаліється на щось, то це на брак часу. Її день розписаний мало не по хвилинах. Можна було і не розповідати про це, бо ім’я дівчини на слуху в багатьох кам’янчан. Утім, не тільки.
Коли вона нещодавно через фейсбук покликала бажаючих на прибирання території знаменитої садиби, кількість постів зашкалювала – люд просто рвався узяти участь у цій акції. І тут Настя розповіла мені невеличку притчу про знаного художника, який брав стодоларову купюру за картину, намальовану всього за десять хвилин.
Тим, хто докоряв дороговизною, відповідав: «А скільки я навчався, щоби створювати шедевр за лічені хвилини?».
От і наша героїня хоча з молодих, але вже досить відомий екскурсовод, та й, мабуть, найкреативніший. З родини медиків (і батьки, й дві бабусі, сестра ) вона, певне, стала б непоганим лікарем, але в їхній школі працював прекрасний, закоханий в історію викладач Олександр Григорович Онищук. А крім того, дитинство Насті проходило в Маліївецькому парку, і їй завжди мріялося побачити це чудо в первісному вигляді.
Отож, історичний факультет був тією школою, де гарненько «прочищають» мізки в найкращому сенсі цього слова, а головне – гартують патріотизм.
Доклали до цього руку й доктор історичних наук Валерій Степанков, і аспірантура з її можливостями зануритися в рідкісний фактичний матеріал, аби зрозуміти: історія України – не шлях втрат і поразок, а історія боротьби.
Відтак сьогодні Анастасія Донець вважає одним із завдань – активізувати приспану свідомість частини співвітчизників, щоби не боялися брати на себе відповідальність за те, що по праву належить народові, – стан історичних пам’яток, екологія довкілля, культурна спадщина (котрі, між іншим, поза політикою).
Маючи високий задум – внести свою частку в розбудову суспільства гідних людей, які б навчилися бути щасливими, – присвячує знання, досвід, ініціативу волонтерству, не заглядаючи на годинник.
Бо ж і передумови для кращого майбутнього які: родюча земля зі славним минулим, народ, якому б не грішити меншовартістю (он скільки навколо талановитого й розумного люду!), можливості розвиватися (кордони ж бо відкриті, а в Єгипті, до слова, кожен третій побував).
Для Анастасії найгірша людська риса – боягузство. Їй важко розуміти тих, кого лякає усе нове і незвідане. Людмила Павлівна Станіславська – блискуча музейниця, була прикладом для Насті, безперервно продукуючи цікавущі ідеї, котрі негайно втілювалися в життя.
От і Анастасія Донець – наразі власниця туристичної агенції «Кіт у чоботях» – намагається щоразу дивувати гостей Кам’янця. «Треба швидко перебирати лапками, – жартує, – щоби жити з екскурсій». Хоча для Анастасії надважливим є й друге: після проведеної екскурсії туристи мають осмислити побачене і почуте, трансформуючи його в позитивне сприйняття навколишнього світу й дії, котрі повинні вдосконалювати його.
«Нам би ще більш якісної освіти, – розмірковує Анастасія, – щоб примножувати в наших рядах здорових, нормальних громадян із вірою у себе».
Особисто вона, як і її подруга – волонтерка Інна Мазур, у постійному русі й пошуках.
Удома зазвичай усьому дає лад чотирнадцятирічна Марина, котра теж має велике захоплення – живопис, і мріє про реставраційне відродження пам’яток.
Між іншим, ми з Анастасією ніяк не могли визначитися із зустріччю – дефіцит вільного часу. Тож навряд чи моїй співбесідниці навіть найближчого вихідного світить повалятися, нікуди не поспішаючи, з хорошою книгою на дивані чи потеревенити з приятелькою по телефону: чергове прибирання унікальної (і на жаль, занедбаної) споруди, нічна екскурсія або ж підготовка театралізованого дійства для конкретної історичної локації, поїздка одного дня…).
Хоча в життєвій книзі Анастасії Донець «робота», «дозвілля», «захоплення» – поняття одного порядку.
Отож, організувавши генеральне прибирання Маліївецького комплексу, Анастасія устигла помилуватися урочистим відкриттям ампірної вечірки, стилізованої під бал, а далі справи знову покликали її в дорогу, бо ж стрілки годинника не зупинити.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
