ГОЛОВНА ЦІННІСТЬ СЕЛА – ЛЮДИ

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини. Якби кожен щоденно користувався цією мудрістю Сократа, без остраху приймав рішення і діяв, тоді не було б часу сидіти, склавши руки, і чекати, що завтра хтось вирішить його проблеми. А наше, українське село, не розбалуване манною небесною. Тож згуртувавшись, у Китайгородській громаді вирішили довести, що й у селах є життя, що там теж можна жити, творити і змагатися.
Кожен може зробити своє село кращим – потрібно лише бажання. А ще, вважає голова Китайгородської сільської ради Юрій Безродний – стимул. Тож узгодивши всі організаційні моменти разом зі старостами та місцевими депутатами, оголосили в громаді конкурс на краще село.

– Ідея конкурсу, – каже Юрій Васильович, – радше направлена на те, аби залучати місцевих жителів до гарних справ, аби наші села ставали охайнішими. Зрозуміло, десь ця справа пішла краще, десь гірше. Багато залежало і від того, як на місцях спрацювали старости, депутати. Бо, зрозуміло, одному старості облаштувати населений пункт не під силу. Приємно, що люди активно включилися у змагання. Кожен вболівав за своє село, бо переможцям дістанеться грошова винагорода на реалізацію громадського проекту, який для себе визначали. Старалися усі. Особливо переймалися жителі в с.Привітне, Демшин, Калачківці, Китайгород та й інші, хто брав участь.

І нагорода не забарилася. Перше місце поділили Демшин та Китайгород. Заохочувальні винагороди також дісталися громадам Калачковець, Рогізни, Колодіївки та Дерев’ян.

Дорога вже є, а сполучення бажало б бути кращим

У кожного свої плани, свої перспективи. Але є багато спільних проблем, які об’єднали громаду. Українське село звикло виживати за рахунок своєї предвічної працьовитості, такого ж давнього – вже в крові – оптимізму та віри в те, що «все так не буде».

Ще декілька років тому в Дерев’яни через бездоріжжя відмовлявся курсувати рейсовий автобус. Сільській раді вдалося вирішити це питання. Дорогу попідсипали, розчистили. Правда, назвати її ідеальною, язик не повернеться, але нині проїхати можна. Та й самі мешканці опікуються автошляхом. Нещодавно, коли здійснювали об’їзд населених пунктів, до сільського голови Юрія Безродного та старости Дерев’янського старостинського округу Галини Гутніцької звернулися жителі Привітного, щоб підсипати дорогу біля ставу при в’їзді в село. Бо коли дощі, то вода підтоплює й розмиває дорожнє покриття.

Підсипання потребують і сільські автошляхи в інших населених пунктах громади.

– Дуже радію, що вдалося вкласти асфальтом відрізок траси (5,3 км) від Староушицького напрямку до Колодіївки, – каже сільський голова Юрій Безродний. – Це була найгірша ділянка. Навіть рейсовий автобус відмовився їхати через бездоріжжя. Але в цьому році, завдячуючи спільним зусиллям обласної держадміністрації, народного депутата Ігоря Марчука, нам виділили 25 млн грн на дорогу. Робота на цьому відрізку наближається до завершення. У планах – інші сільські автошляхи, підтримуватимемо їх у належному стані.

Здавалося, до Колодіївки вже дорогу зробили, то ж ніщо не завадить належно курсувати громадському транспорту. Однак селяни ще й досі нарікають на погане сполучення із містом. «Рейсовий автобус, – долучається до розмови староста села Ольга Беззубенко, – в понеділок не їде в Колодіївку, в суботу – у нього скорочений графік. У неділю – лише один рейс. Добиратися дуже важко. Це питання порушували і на сесії сільської ради, однак вирішити його не вдалося».

Ольга Миколаївна висловила сподівання, що рух автобуса все-таки вдасться налагодити, як і доробити дорогу до сільської школи, де навчається 59 учнів, а дитсадочок відвідує 12 вихованців. Хотілося б у селі зробити спортивний, дитячий майданчики. Нині у Колодіївці проживає 670 осіб. Тут працюють медпункт, клуб, бібліотека, 4 магазини, є церква.

– Немає у селі роботи, – жаліється жінка. – Багато повиїжджали на заробітки у Польщу. З нашого лише села 50 сімей виїхало за кордон на постійне проживання. Чимало їдуть на тимчасові підзаробітки. Ті, хто тут залишився, здебільшого виживають за рахунок власного господарства. Правда, аграрне підприємство, яке провадить діяльність на землях Колодіївщини, для селян у минулому році видало по 5 цнт зерна, цьогоріч – по 3 цнт.

Сподіваються на залучення інвесторів, розвиток зеленого туризму. І початок цьому вже зроблено. На території старостинського округу діє розважально-відпочинковий парк-готель «Теремки».

Катастрофа для села – здорожчання електроенергії

– Було б добре, коли б у село вкладалися інвестиції, створювалися нові робочі місця. Тоді б і люди не виїжджали, – долучається до розмови староста сіл Калачківці та Субіч Оксана Говоровська. – У нашому старостинському окрузі працює один фермер, який створив робочі місця для кількох людей, але цього замало. Ми хотіли б привабити туристів. Для цього навіть є гарне кам’яне приміщення колишньої школи. Це комунальна власність сільської ради, і ми готові її продати чи віддати в оренду. Гарна місцина, через сад – вже і Дністровська затока. Хочемо налагодити сервіс, аби люди їхали сюди на відпочинок. Наші сподівання – на інвестора, аби врятувати будівлю, щоб величезна школа не зруйнувалася. Хочемо, аби село розвивалося, щоби батьки поверталися, бо у нас населення переважає старшого віку. Молодь якщо і є, то шукає роботу в місті. Доїжджати у село незручно.

У Калачковецькому старостинському окрузі діє дружна команда. «Якщо потрібно щось зробити, – ділиться Оксана Вікентіївна, – люди завжди відгукуються. Ми розуміємо, що окрім нас, цього ніхто не зробить. Бо це наше село і нам тут жити, працювати. Ми повинні підтримувати ті будівлі, цю інфраструктуру, яка тут ще залишилася». Серед тих, хто завжди готовий підтримати у добрих починаннях громаду, Оксана Говоровська назвала Світлану Ананєвич, Інну Величко, Наталію Лісову, Тамару Нагорян, Білу Світлану, сільського депутата Євгену Коритнік.
Власними силами, без жодної фінансової підтримки та завдяки ентузіазму в Калачківцях діє створений Наталією Василівною Лісовою сільський музей. Тут зібралися чудові експонати української вишивки, ужиткового побуту. А ще можуть Калачківці похизуватися дитсадочком «Черешенька», де перебувають дошкільнята з кількох сіл. Для підопічних створені комфортні та затишні умови. І дітки з радістю біжать до своєї другою домівки, де з ними дозвілля проводять чудові вихователі та няні.

– Нині людей турбує інформація про здорожчання електроенергії, – ділиться наболілим староста. – Це буде катастрофа для села. Наші села не газифіковані, здебільшого селяни користуються електроенергією. А відповідне підвищення тарифу, при тому, що немає де й копійки заробити у селі, лякає нас. Якщо дійсно зростання відбудеться, то наші села повернуться у п’ятдесяті роки, коли доводилося топити пічки дровами, шукати баняки… Вважаю, що в селах, де немає газифікації, потрібно залишити вартість електроенергії хоча би на цьому рівні (1,68 грн за 1 кВт год.), що нині діє.

Єдинорог і… чобітки з квітами

Коли відбувався об’їзд сіл Китайгородської громади щодо визначення кращого із них, у Дерев’янах та Китайгороді членів конкурсного журі зустрічали із хлібом та сіллю на вишитих рушниках, а ось Рогізна відзначилася виступом народного колективу «Рогізнянка». Цей колектив знаний не лише на Хмельниччині, його добре знають і у столиці. Лише тричі «Рогізнянку» запрошували на популярну програму «Фольк-music». Колектив прославився виконанням старовинних українських пісень, серед яких чільне місце посідають гаївки, колядки. За словами однієї із найстарших учасниць «Рогізнянки» Марії Миколаївни Полянської, нині в народному колективі виступає 9 жінок та 2 чоловіків. «Якщо правду сказати, – ділиться наболілим жінка, – нам не дуже приділяють увагу. Ми і самі собі костюми готуємо, і мандруємо з концертами за власний кошт». Але без пісні в цьому селі не можуть жити, тож і тягнуться до Будинку культури поціновувачі українських мелодій, аби вкотре послухати «Рогізнянку», а то й собі підспівати разом із митцями.

Поряд із Будинком культури знаходиться Рогізнянський ліцей, зі стін якого цьогоріч випустилося 8 одинадцятикласників. На зміну їм, за словами директора ліцею Василя Гринчука, прийде 7 школяриків-першачків. У навчальний заклад учнів довозять з Вихватновець, Субічі, Рогізни, Калачковець.

Сільський староста Микола Кострицький жаліється, що довелося закрити дитсадочок через малу кількість діток. Однак у планах – облаштувати дитячий майданчик, якого так бракує у селі (у Рогізні зареєстровано 27 дітей дошкільного віку).

– На жаль, – каже Микола Павлович, – багато осель нині стоять пустками. Правда, село розташоване поблизу Дністра. Тож багато хат купляють під дачу. Облюбували нашу місцину приїжджі зі Львова, Донецька, Києва. Влітку тут відпочивають.

Аби привабити удачу та багатство, в селі створили герб із зображенням єдинорога. Його можна побачити при в’їзді у Рогізну на зупинці, яка розписана в національних барвах. А навпроти через дорогу на автозупинці теж покреативили – вивісили жіночі чобітки замість горщиків, куди посадили квіти. До речі, у Китайгородській ТГ вже стало звичним розмальовувати зупинки громадського транспорту. Чого лише варта зупинка в Колодіївці, на стінах якої зображені україночки серед мальовничої природи, а в Китайгороді на зупинці можна дізнатися про видатні місцини цього села. Калачківці, Демшин, Вихватнівці та ін. здивують українським орнаментом.

Окультурюють село

У центрі Демшина встановили плетений паркан, на якому яскраво вписалися соняхи та глиняні глечики. Тут же висадили 35 молодих сосон. А ще 250 кущів самшиту відтепер будуть прикрашати сільське кладовище. І тут благоустрій громади не обійшовся без підтримки місцевих жителів. Як каже староста сіл Демшин та Патринці Галина Гой, хочемо окультурити село.

– У нас багато намірів, – веде мову Галина Петрівна. – Дуже теплі стосунки склалися із сільськими депутатами, із завідувачками бібліотекою, клубом, музеєм, які завжди в будь-яких починаннях допомагають. Родичі – чоловік, сваха, теж не залишаються осторонь. Ми всі дружна родина. Коли облаштовували цвинтар, відгукнулося багато людей. Вдень виходило на благоустрій по 30 осіб.

А ще у Демшині стало звичним на Новий рік встановлювати у центрі села ялинку, а на Івана-Купала водити хороводи біля сільського ставу та виспівувати гаївки. На радість місцевим і приїжджим – сільський музей, закладений Григорієм Івановичем Павленком. Нині ним опікується Галина Чорна.

В одному приміщенні знаходиться і бібліотека. На жаль, сільські бібліотеки сьогодні майже не наповнюються новими книгами. Тож доводиться завідувачці Ганні Афрамчук реанімувати ті, що є.

Так само, як і в інших населених пунктах громади, з кожним роком в селі все менше стає людей. У Демшині із 320 дворів лише в 180 живуть родини.

Про що мріють у Дерев’янах

Аналогічна картина і в Дерев’янському старостинському окрузі, куди, крім однойменного населеного пункту, входять ще села Бровари, Привітне, Гелетена.

– У наших селах живуть переважно люди старшого віку, – каже сільський староста Галина Гутніцька. – Тож для нас неабияк потрібен ФАП. Медичний заклад знаходиться у старому приміщенні. Ми стараємося підтримувати його. За рахунок орендарів поміняли на ФАПі вікна, двері. Хочемо залучити кошти для благоустрою. Плануємо в нашому парку оновити Курган Слави, урізноманітнити культурно-масові заходи для людей похилого віку. За останні два роки ніхто із Дерев’ян не виїхав, навпаки, до нас приїжджають і купляють садиби.

Подякувала Галина Олександрівна жителям Привітного, які залюбки відгукнулися на заклик провести благоустрій у населеному пункті. Хтось територію розчищав, хтось приніс і посадив квіти тощо.

– Бажає кращого догляду наше кладовище, – продовжує далі сільський староста. – Ми вже привели в належний стан місця під новими похованнями, розпочали чистити старе кладовище. Але там ще роботи непочатий край.

Як зізнається жінка, аби зрізати великі дерева, без вишки ніяк не обійтися. У Броварах сільським кладовищем опікуються прихожани костелу. Тож там завжди прибрано, упорядковано.

Замість старост – депутати

У Китайгородській громаді два села залишилися без старост. І це не вина сільського голови, що не призначив. Так вимагає законодавство. Мова йде про Китайгород та Вихватнівці, на території яких знаходиться центральна садиба сільської ради. Тож представляти на конкурс кращого села ці населені пункти взялися місцеві депутати.

Ярослав Смолінський та Юрій Сингалевич ознайомили із соціальною інфраструктурою Вихватновець. Шкода, що місцеве населення не підтримало гарну ініціативу та не надто поспішило на благоустрій території. Тож трьом депутатам доводилося самотужки після роботи працювати: облаштовувати автозупинку, скошувати траву, приводити до ладу місцевий стадіон. У пошуках молоді народні обранці і спонсорів, які б допомогли підтримати село.

Зовсім інша картина вималювалася у Китайгороді. Зацікавлених у перемозі на краще село виявилося набагато більше. Тут згуртували населення до роботи сільські депутати Наталя Базюк та Анатолій Яковенчук.

– У фейсбуці була створена група, – каже Наталя Леонідівна, – де ми запрошували місцевих жителів долучитися до прибирання, проводили соціальне опитування, щоб вони хотіли ще зробити у селі. Молоді матусі захотіли мати облаштований дитячий майданчик біля місцевого клубу.
Ідеєю депутатів є у приміщені сільського клубу облаштувати медпункт, для цього виділили окрему площу. «Там поміняли вікна, плануємо зробити ремонт і тоді вже зможемо оголосити конкурс, щоб прийшов до нас медпрацівник (сімейний лікар), – зізнається депутатка. – Є люди, яким потрібно поставити крапельниці чи зробити укол. Їхати задля цього у Вихватнівці в сімейну амбулаторію не в кожного є змога».
Якщо в інших селах громади говорили про зменшення кількості населення, то з Китайгорода люди не так часто виїжджають.

Завдяки будинку-інтернату, школі, приватному підприємству «Мрія-2010» місцеві люди мають роботу. Приємно споглядати, як вранці вони поспішають на роботу. «Це – також наповнення сільського бюджету, – додає Наталія Базюк, вона ж і директорка місцевого будинку-інтернату. – Лише китайгородський інтернат у сільський бюджет сплачує майже 400 тисяч гривень прибуткового податку. Ми тісно співпрацюємо з територіальною громадою, відчуваємо підтримку депутатів. Так, на позаминулій сесії на інтернат виділили 20 тис.грн (створена і діє прийнята сільською радою програма підтримки нашого закладу). В інтернаті нині проживає 50 осіб, 18 із яких – з Китайгородської громади. Є наразі потреба на розширення закладу.

У Китайгороді на одній території знаходяться церква і костел. Там завжди прибрано, культові споруди потопають у квітах та милують око чудовими краєвидами.

На час об’їзду у Китайгородському ліцеї якраз проходив ремонт. Школа вже почала готуватися до нового навчального року.
– У планах, – поінформував сільський голова Юрій Безродний, – будівництво нової модульної генераторної котельні в с.Китайгород. Це дало б змогу обігріти навчальний заклад. Для цього вже виділені кошти з соціально-економічного розвитку. Наразі в школі було електроопалення, що неабияк позначалося на фінансах.

Про плани та перспективи

Плануємо перекриття даху в клубі у с.Демшин. Вже виготовлена проектно-кошторисна документація на 2,4 млн грн, чекаємо надходження коштів зі субвенції соціально-економічного розвитку, які через народного депутата Ігоря Марчука будуть спрямовані на цей об’єкт.
У Вихватновецькій амбулаторії загальної практики сімейної медицини громада хоче відкрити стоматологічний кабінет. Як повідав сільський голова, є навіть домовленість з лікарем, яка виявила бажання тут працювати. Так само для зручності населення планують тут аптеку. Не забувають у громаді і про ФАПи. «ФАПи будемо підтримувати усіма силами, – пообіцяв сільський очільник. – Бо село, де здебільшого проживають літні люди, без лікаря не може залишатися. Нещодавно відбулася сесія сільської ради, на якій ми виділили 25 тис.грн на червень для дофінансування ФАПів.

Одним із неприємних моментів у цьому році Юрій Васильович назвав закриття ліцею в Дерев’янах, де навчалося 34 учні. «З 1 вересня, навчальні заклади, які відвідує менше 40 учнів, держава не буде фінансувати, – додав він. – А з власного сільського бюджету утримувати ми не зможемо. Відповідне рішення прийняли на сесії. Дітей будуть довозити шкільним автобусом у Рогізнянську та Китайгородську школи.
Відрадно, що всі села у громаді освітлені. Окрім с.Гелетина (там проживає близько десятка людей), але й туди вже закупили ліхтарі. Потрібно лише їх встановити.

Наразі громада працює над залученням інвестицій. Є вже певні напрацювання в цьому напрямку. За інформацією Юрія Безродного, є бажаючі взяти земельні ділянки у Колодіївці та побудувати там котеджі.

– Ми розуміємо, що без інвестицій у село сільська громада не впорається. Завдяки цьому проекту будуть створені робочі місця, – каже Юрій Васильович. – Питання пройшло вже громадське обговорення. Мова йде про залучення майже 1 мільйона гривень. У селі плануємо встановити спортивний, ігровий майданчики, відремонтувати адмінприміщення старостату, сільські дороги тощо.

У громаді провели інвентаризацію землі. Нині виставляємо 8 ділянок на аукціон (це близько 150 га землі). Це також свого роду залучення інвесторів, надходження коштів у сільський бюджет. Думаю, що вже найближчим часом зможе запрацювати кар’єр в Колодіївці, який через закінчення терміну дозвільних документів майже 2 роки простоював. У місцевому кар’єрі видобували вапняк. Щороку підприємство давало близько 500 тон відсіву. Ми мали чим засипати, підтримувати у належному стані сільські дороги. Хотілося, аби хоча б 50% податку за видобуток надр залишилося у місцевому бюджеті. На превеликий жаль, гроші йдуть у державу. Ми направляли відповідне звернення, але до нього наверху так і не дослухалися.

На запитання про головні цінності, що є в громаді, Юрій Безродний відповів коротко: «Головна цінність наших сіл – наші люди».

Надія ЄРМЕНЧУК.

 

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар