Оптимізація чи знищення? Це вже як для кого…

3 серпня відбудеться позачергове засідання сесії районної ради, одним із основних питань порядку денного якого є проект рішення про пониження ступеня Збручанського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ДНЗ». І щось підказує, що саме воно викличе справжній шквал емоцій у сесійній залі, адже навчальний заклад уже давно перетворився на своєрідний ринг, де в двобої зійшлися влада району та об’єднані сили педагогів і батьків.

Вчителі закладу, які 24 липня зустрілися із заступником голови районної ради Віктором Єрменчуком та депутатом райради Ніною Скавренюк у стінах школи, куди посадовці завітали із робочим візитом, аби вивчити ситуацію, так би мовити, із середини, своїх хвилювань і думок не приховували. Вони відверто заявили, що якщо питання про реорганізацію закладу таки буде ухвалене на сесії, то в райраду вони завітають вже не самі, а із кореспондентами провідних телеканалів, бо незважаючи ні на що, мають намір відстоювати свою школу до кінця.

Наразі в Збручанському НВК навчається 29 учнів. П’ятеро школярів у класі – це найбільша кількість, якою може похвалитися заклад. У 6 і 7 класах навчається по два учні, а 8-го класу немає взагалі. 1 вересня поріг школи переступить ще п’ятеро першачків.

– Ми, вчителі, та батьки робимо все можливе, аби учням у школі було добре й затишно, своїми силами оновлюємо й ремонтуємо класи, створюємо наочності та інвентар. Благо, маємо спонсорів, які завжди відгукуються на прохання про допомогу, – розповідає вчитель початкових класів Марія Москалюк, показуючи візитерам облаштовані внутрішні туалети, відремонтовані класи, міні-їдальню та харчоблок.

Не оминули й комп’ютерного класу, бо ж у наш ІТ-час випускник школи має ледь не досконало володіти цими гаджетами. На жаль, три машини застарілої моделі не зовсім відповідають вимогам до технічного оснащення сучасного навчального закладу.

Віриться, що і батьки, і педагоги щиро переймаються долею своїх дітей та учнів, бо ж яка мама чи батько захоче відправляти сина або доньку до школи за кілька кілометрів, якщо навчальний заклад є у власному селі. Особливо ж якщо за вікном -15 й дорогу перемело так, що «навіть коні по черево провалюються». А тут і додому близенько, й знання рідні вчителі дадуть.

– Ми з дітьми займаємося на совість, – розповідає Галина Бойчук, вчитель початкових класів. – Оскільки в нашій школі мала кількість учнів, то маємо право навчати їх за індивідуальними програмами, але це не про нас. Ми відпрацьовуємо всі години як у звичайній школі, незважаючи на те, що в класі сидить двоє учнів. Тож рівень успішності дітей розцінюємо як достатній. Про це свідчить і підсумкова атестація, й те, що наші випускники цілком гідно реалізовують себе і в подальшому житті.

– Давайте не будемо забувати й про таку складову навчання як конкуренція, про яку у випадку цього закладу говорити не доводиться, – зазначив Віктор Єрменчук. – До прикладу, як ви проводите уроки фізкультури? Хто гратиме у футбол, якщо в класі маємо лише одного учня? А соціальна адаптація? Жоден, навіть найпрофесійніший педагог не замінить дитині середовища однолітків, у якому вона розвивалася б.

Поцікавився також заступник голови райради, чому школа досі не атестована.

– Атестаційні роботи наші учні написали добре, – відповіла Марія Миколаївна. – Але відділ освіти РДА з певних, лише їм самим зрозумілих причин нас не атестував. Тож це запитання слід адресувати їм.

Загалом претензій до районного методкабінету зокрема та відділу освіти у педагогічного колективу назбиралося чимало.

– Якщо ми такі непрофесійні вчителі, не вміємо працювати, не даємо дітям знань, то чому ж методистам не допомогти нам, чому не підказати, навіщо зразу ж закривати школу? – ставить риторичне запитання вчителька.

З цими запитаннями ми звернулися до відділу освіти РДА. Його начальник Олена Пронозюк у відповідь надала документи, де вказується, що з 5 по 25 квітня в Збручанському НВК проводились контрольні зрізи, результати яких не дуже тішать. Так, у середньому 60% учнівських атестаційних робіт свідчать про початковий рівень знань школярів, а з таких предметів, як хімія і фізика, це навіть не 60, а всі 100%. Тож зрозуміло, що за таких обставин про атестацію закладу навіть мови не може бути.

З приводу того, що відділ освіти не надає жодної допомоги педколективу, Олена Вікторівна зазначила, що районним методкабінетом постійно проводяться районні та кущові семінари, засідання методоб’єднань, на які запрошуються педагоги зі всіх закладів. На таких зібраннях обговорюються методичні проблеми, вчителі мають можливість поділитися досвідом, поставити свої запитання та отримати на них грунтовні відповіді, тож жодних підстав для того, щоб звинувачувати методистів у бездіяльності та байдужості, немає.

– Ми розуміємо, що в такій ситуації школа довго не проіснує. Кількість дітей щороку зменшується, – долучається до розмови Галина Бойчук. – Максимум кілька років – і заклад перестане існувати сам і без примусу згори. Тож чи варто вбивати нас зараз, якщо через декілька років ми й самі помремо?

Наразі педколектив згоден на те, аби школі залишили І-ІІ ступені, але «відрізали» садочок. У доцільності такого рішення сумнівається депутат райради Ніна Скавренюк.

– Оптимізація закладів освіти продиктована сьогоденням, – зазначила Ніна Дмитрівна. – Вона тісно пов’язана з децентралізаційними процесами. Об’єднання громад в ОТГ обов’язково призведе до закриття шкіл, як це було, наприклад, в Гуменецькій ОТГ. І цей процес неминучий.

У Збручі таких процесів, що б’ють по найдорожчому, не визнають і непопулярне рішення про реорганізацію закладу в школу І ступеня пояснюють бажанням районної влади зекономити бюджетні кошти.

– Але яка це економія? – дивується Марія Москалюк. – Технічний персонал продовжує працювати, приміщення все одно треба утримувати. А тим часом, додаються витрати на обслуговування автобуса, пальне та зарплату водія, який довозитиме кількох учнів до Жванця.

Те, що справа не в економії коштів, намагався пояснити людям Віктор Єрменчук. Віктор Петрович зауважив, що в першу чергу рішення про реорганізацію основане на прагненні дати збручанським дітям кращі умови для здобуття освіти, створити для них таке середовище, яке найкращим чином сприяло б і підштовхувало їх до здобуття знань. Зробити це в школі, де в класі максимум 5 учнів, а забезпечення засобами навчання бажає кращого, майже неможливо.

Ведучи мову про навчальний процес, слід також звернути увагу на те, що в цьому плані збручанські учні обділені. Адже якщо в школі з нормальною наповнюваністю класів для другокласника передбачено 22 навчальних години на тиждень, то для тих, хто навчається за індивідуальним графіком, як наприклад у Збручі, – лише 5. У семикласника – 32 години за звичайним графіком і лише 8 годин на тиждень для тих, хто вчиться за індивідуальною програмою.

В той же час навантаженню педагогічних працівників школи, згідно зі штатним розписом, інші вчителі можуть лише позаздрити. За словами Олени Вікторівни, напередодні 2017-2018 навчального року ситуація в Збручанському НВК склалася так, що навантаження на одного педагога складає 23-27,5 годин (при нормі 18). І це при тому, що учні, відповідно до індивідуальної програми, мають лише по 2-3 уроки щодня. Пояснюється все тим, що вчителі, крім профільних предметів, мають ще години непрофільних «у доважок». До прикладу, вчитель англійської мови з відповідною освітою, крім іноземної, веде уроки фізичного виховання та працю, вчитель історії – образотворче мистецтво й основи здоров’я, а української мови – музику. На одного педагога Збручанського НВК припадає 3 учнів, тоді як у середньому в районі маємо цифру 4,4, а в місті, для порівняння, -10.

Нагадаємо, що сьогодні Збручанський НВК відвідують 29 учнів. Декілька з них добираються до школи із Тернопільської області, від якої село відділяє річка Збруч. Наразі кладка, якою діти ходять до навчального закладу, перебуває в ненайкращому стані. Вчителі обіцяють, що до Дня знань її відремонтують.

– Ви хочете, щоб цією кладкою діти ходили до школи? – не приховувала здивування Ніна Дмитрівна. – Нею і влітку страшно йти, не кажучи вже про мокру осінню погоду чи зимову хурделицю. А між тим, безпека дітей має бути на першому місці.

Педагоги ніби й погоджуються, але в той же час покладають на цей хисткий місток величезні надії, хапаючись за нього, як за соломинку.

Бажання збручанських вчителів зберегти освітній заклад, у якому деякі з них пропрацювали все життя й виховали не одне покоління учнів, цілком зрозумілі. Незрозуміло інше: чому в такий непростий час, коли вирішується доля школи, її директора не знайти й на зустрічі із представниками районної влади вона теж була відсутня. Як повідомили у відділі освіти РДА, Галина Козак наразі перебуває в офіційній відпустці. Колектив же обурений тим фактом, що їхня очільниця залишила їх сам на сам із проблемою й вони змушені захищати навчальний заклад на свій страх і ризик, так, як знають та уміють.

– Школа – це центр життя для села, – кажуть педагоги. – Щоразу, коли ми проводимо заходи чи урочистості до свят, приходять усі жителі. Хтось хоче подивитися на своїх дітей, які виступають, хтось – просто поспілкуватися, бо ж у нас, окрім як на такі шкільні заходи, й вийти більше немає куди. А заберіть оцей осередок освіти й культури – село загине. Дуже сумніваємося, що знищення українських сіл – то є правильна політика!

Говорити про правильність чи неправильність сучасних суспільно-політичних процесів – справа складна й невдячна. Зрозуміло одне: лише за рахунок школи село все одно не виживе. Бо ж де взяти учнів для неї, якщо молодь масово покидає сільські домівки? Крім закладів освіти, має бути ще дещо, що давало б людям можливість працювати, заробляти для своєї сім’ї, жити, врешті-решт, а не животіти. А це вже проблема не лише освітянська…

Тетяна ПРОСЯНА.

P.S. 26 липня відбулося засідання постійної комісії з питань освіти, культури, сім’ї, молоді, спорту, туризму, охорони здоров’я та соціального захисту населення, на якій вивчалося питання пониження ступеня Збручанського НВК. На зібранні були присутні й батьки учнів згаданого навчального закладу, які звернулися до членів комісії з проханням зберегти їхню школу й не знищувати осередок освіти й культури на селі. Але остаточне рішення прийматимуть депутати на сесії 3 серпня.