На землі повинен працювати грамотний спеціаліст

Збирання врожаю – особливий період у житті хлібороба. Радіє душа, коли жатка комбайна торкається густої золотавої стіни збіжжя, а ваговите зерно щедро сиплеться в бункер. Відходять на другий план усі проблеми, забуваються негаразди. І хоч цього року тривала засуха й пізні приморозки примусили селянина неабияк похвилюватися, дорідний ужинок сповна компенсував усі стреси й клопоти. Хліб – є! І це головне для хлібодарів.

Про особливості цьогорічних жнив ми ведемо мову з генеральним директором ТОВ «Агросолюшнс» Віталієм ЗАВАДСЬКИМ та керуючим Кам’янець-Подільським відділком цієї фірми, а також ТОВ «Макс Фарм» Євгеном КОЗЛИКОМ.

РІК ПШЕНИЦІ

Нині аграріями цих двох фірм на Кам’янеччині обробляється 5 тис.га землі. Скажемо відверто: дісталася вона їм не в кращому стані. За словами Євгена Анатолійовича, лише в Жванці та Гринчуку поля більш-менш нормальні. А ось над «спадщиною», від якої відмовилися інші сільгоспвиробники в Фурманівці, Врублівцях, Вихватнівцях, Китайгороді, довелося чимало попрацювати, аби довести до кондиції земельні угіддя, що роками не оброблялися й встигли позаростати чагарниками, а подекуди й деревами. Таких заростей навіть цього року довелося розчистити понад 55 га. Іншою проблемою є й шахматне розташування цих угідь. Тож доводиться сільгоспвиробникам переганяти техніку з одного клаптика землі на інший, витрачаючи дорогоцінний час на пересування. А полів у товаристві аж понад 70.

Однак, незважаючи ні на що, нині аграріям вдалося з площі 1000 гектарів зібрати понад 5 тис. тонн пшениці, середня врожайність якої становить 50 і більше ц/га. Однозначно можна сказати: 2012 рік – рік цієї зернової культури, бо пшеницю зібрали лише ІІ і ІІІ класів. Практично, фуражної майже немає. Ось і на паї люди отримають високоякісне збіжжя.

Ріпак на круг видав по 30 ц/га. Його було зібрано 1080 тонн з площі 350 га. Ці показники значно перевищують загальнорайонні.

НЕ ТАК, ЯК У КОЛГОСПІ

Такого результату вдалося добитися завдяки впровадженню нових інтенсивних технологій обробітку ґрунту, високоврожайних сортів, а ще, переконаний Віталій Станіславович, – сумлінній праці як спеціалістів, так і механізаторів, які прагнуть вчитися, здобувають досвід і на практиці втілюють його у виробництво. Тут неабияким чинником успіху, на думку Віталія Завадського, є дисципліна.

– Аби господарство не було збитковим, приносило дивіденди, потрібно працювати, кажуть у народі, не так, як у колгоспі, – впевнений генеральний директор. – Колгосп, у людському розумінні – це бардак, бо все спільне і не моє, де можна щось вкрасти, ухилитися на годинку-другу від роботи. Тож доводиться викорінювати ці пострадянські звички, переконувати людей працювати і заробляти гроші для себе.

Нині не потрібно їздити по закордонах у пошуках заробітку. Його вистачає і в Україні. Наведу такий приклад: мені довелося побувати в одній із німецьких агрофірм, котра за потужністю є приблизно такою, як і ТОВ «Агросолюшнс». Однак там працює наполовину менше людей і отримують вони в кілька разів більшу зарплату. Запитаєте, чому така різниця? Із-за ставлення до праці. Там люди навчилися ефективно використовувати кожну хвилину. Вони і механізатори, і різноробочі, і агрономи тощо. У нас же ці обов’язки виконує кілька осіб. Звідси й результат.

АГРАРНІ «ЛІКБЕЗИ»

Саме таких постулатів стараються дотримуватися й у ТОВ «Агросолюшнс», тобто як працюєш, так і маєш. Та й самі робітники переконалися, що обвести керівника навколо пальця не вдасться. За словами агронома цього господарства Віталія Продана: «Генеральний директор знає толк у будь-якій справі: розбирається в новітніх технологіях, агрономії, гарний менеджер і господарник». Цього вчить і своїх підлеглих. Для працівників товариства вже стало звичним у вільний від гарячої пори час проводити семінари, «лікбези». І не просто для «галочки», а зі справжніми екзаменами, залученням провідних спеціалістів з-за кордону тощо.

Консультанти, які приїжджають у ТОВ «Агросолюшнс», обходяться фірмі зовсім не дешево. Так, наприклад, останній візит науковця з Німеччини вартував для господарства 700 євро в день. Однак, науковий підхід до справи приносить очікувані результати. Віталій Станіславович переконаний, що на землі повинен працювати лише грамотний спеціаліст, а не випадкова людина, яка просто уявила себе великим землеробом.

– Гадаєте, завдяки чому нам вдалося зібрати такий гарний урожай? – веде мову Віталій Завадський. – Бо ми сформували нормальну команду. Навіть якби довелося когось зараз звільнити, то було б дуже шкода, бо всі люди працюють на своєму місці і є професіоналами, починаючи із звичайного тракториста і закінчуючи спеціалістом. Я вже згадував про колгоспи. Не хочу сказати, що колективні господарства – це щось погане. Адже тоді теж були чудові аграрії, які збирали високі врожаї. Однак, з розпадом Радянського Союзу, на кінець 80-их – початок 90-их років утворилася прірва, невизначеність, яким шляхом йти незалежній Україні.

Наше підприємство, як і, мабуть, ряд інших сільгосппідприємств, зіткнулося з проблемою кадрів. Сучасні молоді спеціалісти опинилися в такій ситуації, коли досвідчені хлібороби вже не працюють, тобто вони на пенсії, а перейняти досвід не було в кого. Однак були й самоучки, яких, повірте, перевчити важче, ніж молодого спеціаліста, який не має практики. Тож доводилося витрачати час на навчання, аби досягти певної стабільності, що є запорукою успішного ведення сільського господарства.

Ще однією з причин навчання генеральний директор назвав те, що здебільшого на обробітку ланів використовується іноземна техніка. На жаль, в Україні ще немає нормального сервісу її обслуговування. Тож доводиться самотужки, із залученням іноземних фахівців, вивчати нові технології. Щоправда, коли мова заходить про вітчизняні машини, то, на думку керуючого відділком Євгена Козлика, наші механізатори можуть дати фору й іноземцям.

ЦІНА – ЯКІСТЬ

Правда, сказати, що ТОВ «Агросолюшнс» надає перевагу лише іноземній техніці, було б неправдою. Тут керуються формулою «Ціна – якість». Подивитися, як працює та чи інша техніка, агросолюшинці їздять за досвідом до аграріїв як України, так і за кордон.

На думку Віталія Завадського, одним із найкращих із важкої техніки є американський трактор «Джон Дір», а з ближнього зарубіжжя – «Білорус-1221» або МТЗ-82.

Знаючи, що агросолюшинці полюбляють впроваджувати в своїй роботі новинки, як це було з термомішками для зберігання збіжжя, ми не могли не поцікавитися чи, бува, не припасли вони чогось цікавого і на цей раз? Наші сподівання виправдалися.

– Вдаватися до ноу-хау, – каже Віталій Завадський, – нас спонукає саме життя. Приміром, свого часу виникло питання: куди дівати зібраний урожай? Зрозуміло, що ми вимушені були шукати найоптимальніші варіанти. Ось тут свою роль зіграли термомішки. Доволі зручний і дешевий спосіб для зберігання збіжжя.

– До речі, – долучається до розмови Євген Козлик, – у цих мішках, крім пшениці, ми зберігаємо ще й кукурудзу та сою.

Що ж стосується новинок, то агросолюшинці придбали на Білоцерківському заводі сільськогосподарського машинобудування другу за виготовленням (першу виробник залишив собі) важкозубову борону. Крім своєї основної функції, вона може виконувати ще ряд операцій, скажімо, замінити культиватор тощо.

РУШІЙНА СИЛА ЄДИНОГО МЕХАНІЗМУ

Однак, не одними лише турботами наповнене життя 60 агросолюшинців. Керівництво дбає про відпочинок своїх підопічних. Для працівників створені кімнати відпочинку, в гарячу пору збирання врожаю на поля вивозяться безкоштовні обіди. Не забувають тут і про дозвілля. Так, взимку організовувалися лижні прогулянки. Врублівчанин, Заслужений працівник культури України Микола Мельник, залучив хліборобів і до культурно-масових заходів під час різдвяних свят.

Серед кращих трударів агроформування Віталій Завадський назвав головного інженера Олександра Литвинюка, якого, незважаючи на молодий вік, величають не інакше, як дядя Сєня. Він, за словами керівника, – один із кращих у ставленні до роботи. Коли вже щось почав робити, то не залишить справу незавершеною. Серед механізаторів добрих слів заслуговують Петро Проколій, Олександр Гуменюк, Сергій Слободян, Артур Семенюк, Іван Макаров, комбайнери Сергій Музика, Роман Кащук, спеціалісти Євген Козлик, Руслан Яцков, Елла Сисак.

Як зізнається Віталій Станіславович, у господарстві сформувався нормальний, згуртований колектив, який є рушійною силою єдиного механізму.

Віталій Завадський розповідає про своїх спеціалістів, механізаторів, а в їхніх здобутках і його внесок, мабуть, найбільший, бо це – втіленіня його мрії.

ПРАЦЮВАТИ В ЗБИТОК ЧИ СКОРОЧУВАТИ ПОГОЛІВ’Я?

Варто зазначити, що ТОВ «Агросолюшнс» – одне з найбільших і найкращих високотехнологічних підприємств в Україні, котре в основному спеціалізується на виробництві яловичини, тваринницькі ферми якого знаходяться на Київщині. Тут за останніх півроку середньодобовий приріст живої ваги тварини досягає 1,1 кг. Хоч підприємство спеціалізується на відгодівлі худоби, однак тут не забувають і про молочне поголів’я. За добу від корови надоюють по 20 л молока, це при тому, що тварини не молочного напрямку, а м’ясних порід. Однак і це господарство, за словами його очільника Віталія Завадського, за нинішніх умов є збитковим. Якщо не буде підтримки держави відгодівельної та молочної галузі тваринництва, то в цьому році частину фермських приміщень доведеться законсервувати. Це, в першу чергу, пов’язано з високою ціною на корми. Якщо брати вартість фуражної пшениці, то вона з кожним тижнем зростає. Наразі її вартість становить 1980-2040 грн./т.

Низький урожай цієї культури може призвести до подорожчання комбікормів. Не тішить агросолюшинців і майбутній урожай кукурудзи. Через малу кількість опадів рослини високі, однак качани – малозернисті. Прогнозована ціна на кукурудзу на внутрішніх елеваторах – 1900-2000 грн./т.

Тож доводиться аграріям шукати оптимальні виходи: або працювати в збиток, або скорочувати поголів’я.

ДЛЯ БІЗНЕСУ ВАЖЛИВІ ТИША Й СТАБІЛЬНІСТЬ

Як ми вже повідомляли раніше, генеральний директор ТОВ «Агросолюшнс» Віталій ЗАВАДСЬКИЙ родом із Кам’янеччини. Тож невипадково вболіває за долю рідного краю та всіма силами переймається його проблемами й життям людей.

– Нині село кинуте напризволяще, – каже Віталій Станіславович. – Якщо раніше соціальні проблеми населених пунктів у якійсь мірі вирішувалися колгоспами, то зараз сільські ради вимушені вишукувати кошти в інвесторів, укладати з ними соціальні угоди. Але приватний власник зацікавлений лише в своїх інтересах. На жаль, у нас не настільки сильна держава, щоб підняти село. Та й що там гріха таїти: в селі немає тієї перспективи, котра була раніше. Селяни здебільшого покидають свої домівки в пошуках роботи, залишаються переважно пенсіонери. Враховуючи, що в селах проживають наші працівники, пайовики, ми не можемо стояти осторонь їхніх проблем. Тому, в міру можливостей, стараємося підтримувати соціальну сферу сільських громад. У першу чергу звертаємо увагу на школи, дитсадки, медичні заклади…

Як нам повідомили сільські голови територіальних громад, де орендують землі ТОВ «Агросолюшнс» та партнер ТОВ «Макс Фарм», ці товариства допомагають набагато більше, ніж передбачено в укладених соціальних угодах.

Зокрема, в цьому році Врубловецька сільська рада отримала 600 тис. грн. соціальної допомоги від інвестора, з яких півмільйона – на підведення газу. Для жителів Гринчуцької територіальної громади на газифікацію було виділено 350 тис.грн. Жванецьким дитсадочку та школі теж у планах генерального директора передбачено виділити кошти на підведення блакитного вогника.

Як зізнався Віталій Завадський, незважаючи на те, що ТОВ «Агросолюшнс» розпочало свою діяльність з Київщини та Вінниччини, а лише згодом перейшло на Кам’янеччину, однак тут йому працюється найлегше.

– Головне, – переконаний аграрій, – аби місцева влада не заважала працювати, а коли потрібна допомога – допомогла. Саме зараз у нас так і вибудовується співпраця з очільниками району, є взаєморозуміння.

Нехай мої слова не стануть передвиборчою агітацією, але останнім часом видно, що в районі чимало робиться: газифікуються села, прокладаються комунальні дороги, йдуть назустріч підприємцям, – констатує Віталій Станіславович. – А для бізнесу важливі тиша й стабільність.

Влада завжди повинна бути владою. З одного боку – сильною, а з іншого – підтримувати виробника. На щастя, теперішньому керівництву вистачає глузду «не рубати гілку, на якій сидиш».

Надія ЄРМЕНЧУК