На Кам’янеччині балони зі скрапленим газом хіба що за елемент інтер’єру
Без труби, але з газовим балоном — так домоволодіння району, до яких газопровід так і не дійшов, призвичаїлися користуватися привізним блакитним паливом. У відведений день газова служба приїжджала в села й міняла балони, як сифони з водою в магазині. До прикладу, в Шустовецькій сільській раді завжди знали, що «свіжий» газ їм чекати у вівторок.
Але ні в цей вівторок, ні в минулий-позаминулий люди поповнити свої запаси блакитного палива так і не змогли. Без скрапленого газу залишилися й сусідні Підпилип’янська, Приворотська та інші негазифіковані сільські ради. Серед людей шириться паніка, що газу їм більше не бачити – труби ще не протягнули, а балонів уже не буде. Невже постане необхідність згадати старі добрі часи та перепросити піч? А що? Який запашний борщ діставали наші бабусі з тієї лазні для їжі – з’їдалося в секунді! Пусте, що находитися коло нього треба було, як на городі. Сьогодні комусь, аби зготувати обід, достатньо натиснути кнопку, а комусь – вставати з півнями, аби нарубати дров, розпалити піч, щоб встигнути нагодувати родину сніданком. На дворі — третє тисячоліття, та така ситуація повертає людей у печерний вік.
– Протягом уже кількох місяців балони в оселях селян порожні. Люди не мають змоги нормально приготувати їжу. Уявіть собі, яким це тягарем лягає на старше покоління, а пенсіонери – це переважаючий контингент наших сіл, – каже Шустовецький сільський голова Михайло Гасюк. – Дзвонимо до інстанції, котра здійснювала газове обслуговування громади, — телефон мовчить.
Це питання дійсно виявилося досить болючим. Тільки на сторінках нашого часопису проблема збоїв постачання скрапленого газу в районі за останні роки піднімалася кілька разів. Завантажити балонами машину зі скрапленим газом – це півбіди, але ж є ще тендерно-аукціонні процедури, через які найчастіше порушуються терміни постачання блакитного палива у домівки сільських жителів.
Ось і цього разу газовий дефіцит був спричинений аукціонним безладом. Нерви здали у ДП «Пропан» ПАТ «Житомиргаз», що здійснювало реалізацію балонів на території району. За словами начальника управління скрапленого газу підприємства пані Світлани, спеціалізовані біржові торги з продажу зрідженого газу не проводилися ще з лютого, колектив сидів без роботи, тому компанія прийняла рішення відмовитися від надання цих послуг населенню.
– Затягування з проведенням аукціону призвело до збитків підприємства, відтак змушені були реорганізуватися. Наразі займаємося лише обслуговуванням заправок, – пояснює пані Світлана.
Нічим добрим нас не порадували й у Кам’янець-Подільському відділенні ПАТ «Хмельницькгаз». За інформацією головного інженера Анатолія Мацібори, вони скрапленим газом не займаються давно, років зо п’ять тому цей напрямок роботи був переданий у руки «Житомиргазу», котрі орендували в «Хмельницькгазі» приміщення й склади. А місяць тому їхні офіси були опломбовані, машини вивезені з території, а працівників звільнили.
Там, де немає доходу, приватник об стіну битися не буде та гуманність не проявлятиме. Та найжорстокіше те, що «невигідно» робити доступним газ для українців і тим, кого вони найняли на роботу для облаштування комфортного життя в рідній країні, якщо люди місяцями сидять без газу. Люди в невіданні, до кого їм стукати в двері. На іншому кінці району негазифіковані населені пункти Староушицької зони ще кілька років тому розірвали залежність від приватних постачальників. Вони самостійно наповнюють балони на місцевій АЗС, що в Грушці. І це при тому, що до обслуговування та перевезення такого обладнання прописані чітко визначені норми. А який вихід, коли держава зриває аукціони та перекриває газ, – зашити рота?
Юлія ЛІЧКЕВИЧ.
Автор:
Лічкевич Юлія
