Землі – катма, охочих – юрба

Діяльність амбулаторії та дитячого садка с.Кадиївці може опинитися під загрозою. Як повідомила голова Кадиєвецької сільської ради Валентина Мартинюк фінансове забезпечення закладів можливе завдяки сплаті податків двома сільськогосподарськими підприємствами, які орендують в селі землі. Однак в цьому році закінчився договір оренди на 184 гектари у ПП «Кочубіївське» і, як переповідає слова власника Валентина Іванівна, угоду не продовжують, а вивільнені чорноземи є намір віддати учасникам АТО.

Держава надала їм право на 2 га землі, та чи мала вона підгрунтя до роздачі таких привілеїв, коли в чиновницьких кабінетах відрізують: вільної немає, шукайте самі? Спливають непоодинокі скандали, коли бійці ці ділянки мусять вибивати. Бо якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори.

Так і цього разу делегація атошників прибула до Хмельницької облдержадміністрації з метою відстояти свою законну можливість стати господарем землі. Вони навіть полегшили участь влади та принесли із собою готовий варіант вивільнених площ – тих самих 184 га Кадиєвецької сільської ради. Здавалося, що всі пазли складаються і земля не сьогодні-завтра перейде у власність бійців.

За інформацією НГП, військові розповіли, що напередодні вони направили на адресу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області 97 заяв на отримання права землеволодіння, проте їм було відмовлено в реєстрації документів, мовляв, земля буде виставлена на аукціон.

Таку відповідь атошники розцінили як ігнорування своїх інтересів та прагматичний «дерибан» землі. Їхнє незадоволення спершу вилилося в протест під стінами Держземагентства в супроводі промовистих лозунгів на кшталт:  «Геть руки від хмельницької землі!», а після негативної відповіді військовики пішли за правдою до адмінбудинку ОДА.

Натомість в.о. начальника обласного управнінняДержгеокадастру Олександр Вжешневський оприлюднив цікаву інформацію: з 97 заяв на кадиєвецькі гектари 4 звернення надійшли від добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, 12 – від учасників бойових дій 1996-2012 років, які не являються учасниками АТО, 8 – від інвалідів війни II-III груп, 30 – від бійців, котрим держава вже виділила 2 га, 40 заяв – від людей, по яких рішення земельники не приймали.

• Забрати все означає оголити село повністю. Інші територіальні громади живляться кар’єрами, АЗС тощо, в нас немає нічого, черпаємо копійки лише від землі. Агроформування давало 200 тис.грн. в сільську казну, тож ці кошти є єдиним засобом для утримання наших бюджетних закладів. Куди накажете піти по медичну допомогу двом тисячам населення? Куди подітися 50 вихованцям ДНЗ? Я тільки “за”, аби винагородити наших вояків наділами, але це потрібно робити дозовано з кожної сільської ради, – запротестувала Валентина Мартинюк.

Відтак, аби конфлікт не наростав, було запропоновано першочергово розглянути заяви бійців, котрі ще не отримували ділянок.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах