З крана не тече, а дають, як за воду

Нині утримувати корову все одно що нести валізу без ручки. От і дивиться селянин на свою Ласунку – й під ніж віддати шкода, але й доглядати тварину вже ні сил, ні мотивації немає. З настанням весни розпочинається так званий період «великого молока», що відзначається тенденцією зниження цін, і перед власниками корів постає болюча дилема. Здавалося б, вже можна звикнути до сезонного здешевлення напою, та як змиритися з тим, що вартість на продукти харчування стрімко галопує догори, а молоко можна дешевити, ніби воно з неба падає.

Тим паче, що аналітики Асоціації виробників молока стверджують, що наразі для урізання закупівельної молочної ціни жодного підґрунтя немає. Основні товаровиробники – ЄС, Австралія та Нова Зеландія — за результатами 2016 року скоротили виробництво молока, тоді як Китай, найбільший покупець продукту, наростив свій імпорт на 20,6%. У країнах спостерігається тенденція до росту цін на молочну сировину та товари. В низці позицій зростає вона й у нас, і за прогнозами, цьогоріч очікується збільшення внутрішнього попиту на молокопродукти на 2-3%.

Та дива не сталося – заготівельники молока не бажають чути про жодні експертні висновки й традиційно розпочали весняний молочний демпінг. Як розповів приймач молока пан Ігор, з 1 квітня закупівельні ціни на нього в населення впали з 5,50 до 5 гривень. Але за його прогнозами це ще не межа, в період «високого сонця» вони можуть впасти й до 4 гривень.

• Молокопереробні підприємства «тонуть» у молоці, ринок цим товаром перенасичений, а де її подіти, коли в кишенях людей вітер гуляє й доводиться жити в режимі економії. Заводи через один штормить, є такі, що затягують з розрахунками за сировину по кілька місяців, тому тенденції невтішні як для молочних домоволодінь, так і виробників продукції, – каже посередник.

Швидше за все, «попливуть» ціни в тих селах, приміром як Нігин, Думанів, Залісся Друге, Дубинка тощо, де взимку кілограм молока приймали за рекордні для району 6 гривень. У середньому ж на Кам’янеччині збільшення «мінімалки», вседержавний цінобум та холодний період, при цьому, мабуть, не варто відкидати й маркетингові ігри суб’єктів ринку, призвели до росту закупівельних цін за молоко взимку з 3 гривень до 5,50.

За словами очільника Шустовецької сільської ради Михайла Гасюка, така вартість поки що залишається актуальною в населених пунктах ввіреної йому громади, але, як показує досвід, рано чи пізно спаду не минути. Сільчани болісно сприймають цінові коливання на молоко, бо ж сьогодні щоб обійти корівку, треба й здоров’я неабияке мати, й капітал немалий вкласти. Аби продати цей продукт за більш вигідною ціною, треба їхати до Кам’янця, де за півтора літра його правлять 11-15 грн. Але ж бізнесовим амбіціям вмить підрізають крила витрати на дорогу – з села й назад треба розкошелитися на майже 70 грн. Тому люди зневірилися в утриманні худоби та все частіше відмовляються від своїх годувальниць. Лише за останній рік кількість корів у Шустівцях зменшилася з 58 до 30 голів.

Раніше голос рябої лунав чи не з кожного обійстя Врубловець, а нині там мертва тиша. Місцевий мешканець Володимир розповідає, що на його вулиці залишилося три корови, колись же тут існувала ціла подвірна «ферма» з 80 голів. У селі розводили стільки худоби, що пасти ніде було. Його сім’я теж мала дві корови й бичка, та з часом все пішло в небуття.

Відчувають на собі ціновий тиск переробників агропідприємства району, які вже починають отримувати «листи щастя» із заниженими закупівельними цінами. З 8-9 грн. вартість молочної сировини котиться донизу в середньому на 50 копійок-гривню. Директор філії Кам’янець-Подільська ТОВ СП «НІБУЛОН» Сергій Богачик розповів, що молоко продовжують скуповувати за старими цінами, але як тільки корови підуть на пасовища, їхні показники прогнозовано знизяться на 20%.

Як повідав один з кам’янецьких фермерів, через низькі ціни та відсутність державної підтримки підприємство не має перспектив у сфері молочного скотарства: останнім часом тут уже розпродали 200 голів худоби. В Європі ж, навпаки, фермер застрахований від ризиків і прогорання державними дотаціями та субсидіями. Так, польський виробник на гектар продукції отримає 250 доларів, німець — майже 500. А введенням з нового року ПДВ було взагалі забито чи не останній цвях в галузь тваринництва. Торік поголів’я корів в агроформуваннях району скоротилося на 279 і на початок цього року склало 962 особини.

Те, що молочна галузь ледь-ледь животіє, стверджує і керівник СТОВ АФ «Нефедівське» Сергій Тимчук. За його словами, щоб говорити про розвиток сектора, за підрахунками необхідно, аби в накладних була ціна вдвічі вища. А так доводиться мінімізувати поголів’я худоби, щоби не втратити галузь остаточно. За наявних обставин корови самі себе «з’їдають».

Розмови про те, що молочний напрям переживає не найкращі часи й потребує «операційного втручання» постійно порушуються на державному рівні. Проте вони й досі залишаються порожніми балачками. Ще 2012 року мінімальна закупівельна ціна на молоко була встановлена на рівні 2,2 грн. за кг (без ПДВ). Таких цін вже й самі заготівельники не визнають, а держава начебто усунулася від своїх обов’язків і пустила розвиток цього сегменту на самоплив, чим дала карти в руки молокопереробним магнатам.

• На українському ринку молочної продукції всім заправляє змова товаровиробників. Це не офіційно, але про це знають сільгосппідприємства. Щотижня чи щоквартально вони збираються й фіксують ціни, за якими скуповуватимуть сировину, – розповідає експерт агроринку Інна Метєлєва.

На підтримку цих слів кивають головами місцеві посадовці агропромислового сектора, проте якось кардинально вплинути на монополістів на місцях не в змозі. Вплив області чи району на молокопереробників закінчується усним вмовлянням. Останні нібито погоджуються, проте власної вигоди втрачати не поспішають. Заготівельники наводять свої контраргументи про несолодке становище на ринку через проблеми із збутом готової продукції, спричинене обмеженням експорту, та засиллям в українських магазинах іноземного, зокрема білоруського молочного продукту. Ще одним фактором, який вони висувають на свій захист, є зниження купівельної спроможності населення й беззаперечно низьку якість молока, виробленого в домогосподарствах.

Молочне тваринництво як ніколи потребує узгоджених дій, ми ж граємо в одні ворота. Коли кран перекривають — і вода перестає текти.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах