МАРАФОН ДОПОМОГИ ТА МИЛОСЕРДЯ
До редакції надійшло фото автомобіль, котрим доставили гуманітарну допомогу одному з медичних закладів міста. Таких наразі немало. Можна було б додати до нього два-три речення й обмежитись цим. Та щось підказувало нам, що за цим стоїть напружена робота людей, небайдужих до біди, активних, невтомних у своєму нестримному бажанні допомагати тим, кого війна торкнулася чорною невблаганністю, безпорадністю, необлаштованістю.
Так, власне, ми і вийшли на кам’янчан – колишнього ревізора, нині працівницю однієї з фірм у сфері енергетики Ольгу БРУНЬКО, лікаря-терапевта Олега ГЛАВАЧА, депутата міськради Олену СОЛОДКОВСЬКУ та ще багатьох справжніх друзів України з Німеччини.
Живуть в старій добрій Баварії Дірк Стумпе й Хрістіан Вірт, яких згуртували не просто спільні справи, а й величезне людське бажання надати негайну допомогу постраждалим, хворим, що стало надзвичайно актуальним у важкі для нашої країни часи. Так, у невеличкому містечку Бад-Брюккенау вже з перших днів повномасштабної навали ерефії народився за ініціативи згадуваних вище підприємців фонд допомоги Україні «Bad Bruckenau hift» (у перекладі «Допомога міста»).
Вражає, що за населення шести з половиною тисяч у цій точці проживання фонд везе до Кам’янця, скажімо, одноразову допомогу в сорок тисяч таких необхідних медикаментів, операційного інвентаря, а наступного разу до нас доставляють обладнання, спеціальні ліжка, пристосування для травмованих, поранених, а далі – знову найнеобхідніше. І все високоякісне, вкрай потрібне та ефективне.
Ні пані Ольгу, ні її чоловіка Олега Главача, ні Олену Солодковську, втім, як і наших земляків-лікарів, які проживають у Німеччині, зрозуміло, ніхто не зобов’язував опікуватися, вишукувати якісь можливості, «виходити» на потрібні зв’язки. Ба більше, ці люди не належать до численної армії волонтерів, не піаряться за будь-якої нагоди – просто не можуть стояти осторонь у скрутну добу.
Тому Ольга Брунько переважно знаходиться у дорозі, а лікар Олег Головач, маючи більш ніж достатньо обов’язків на посаді завідувача приймальної міської лікарні, додатково й свідомо завантажує себе проблемами хворих (а часто й лежачих) переселенців. Це вже, якщо хочете, стиль життя – дбати про інших. Тож не дивуємося і тому, що донька Ольги Брунько, правник за професією, також уже вісім місяців волонтерить.
А відтак коло тих, кому спокій лише сниться, ширшає не по днях, а по годинах, бо насправді на споглядання, на довготривалий аналіз подій, на очікування якогось дива зовсім нема часу. Марафон до Перемоги триває, і в ньому беруть участь найкращі. А тому абсолютно неважливо, звідки ці люди, якого віросповідання, чим займалися до 24 лютого, – усіх об’єднує непідробна людяність і загострене відчуття справедливості, котрі (настане час) стануть провідними в характері будь-якого мешканця планети, адже всі ми в одному човні, врешті-решт.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
