ЗАВЖДИ СЕРЕД ЛЮДЕЙ І В РОБОТІ

 Усе своє життя він присвятив творчій, натхненній праці на виробництві, в тому числі майже чверть віку віддав заводу «Кам’янець-Подільськкабель». Поряд із численними життєвими здобутками він будував власний характер та своє життя. Працюючи самовіддано, не за посади та нагороди, чесний та порядний Петро Григорович ЗАЛІСЕЦЬКИЙ зумів сформувати злагоджений, високопрофесійний колектив, який був корегуючим підрозділом розвитку одного з найпотужніших підприємств Кам’янця-Подільського, а подекуди і підприємств Міністерства електротехнічної промисловості держави.

У переддень його 90-річного ювілею від дня народження ми висловлюємо тверду впевненість, що добру пам’ять про цю чудову Людину бережуть його вдячні нащадки, друзі, колеги та люди, які його знають.

Петро Григорович Залісецький народився 1 вересня 1932 року в селі Залуччя на Чемеровеччині у селянській сім’ї.

Дитинство Петра проходило в надзвичайно важких, а подекуди і нелюдських умовах. Народився він у голодному 1932 році. 20 жовтня 1937 року батька заарештували, а сім’ю «ворога народу» тричі переселяли у вигнання в села Київської та Житомирської областей. Ще при вступі до 1-го класу з поважних причин, коли був у висилці, розпочав навчання у вісім років. Під час війни навчання довелося перервати. Що таке важка фізична праця, Петро відчув ще у ранньому дитинстві, допомагаючи батькам обробляти землю, збирати врожай, пасти корів. Аби хоч якось прохарчуватися, разом із батьками ходив до лісу, ловив рибу, заготовляючи продукти. Потім, коли вже трохи підріс, Петро долучився до батьківської справи чоботаря та під його керівництвом засвоїв процес виготовлення дратви і кілочків для пошиття, ремонту взуття.

Юнацькі роки Петра Григоровича проходили теж нелегко. З великими труднощами він здобував освіту, хоч і навчався на відмінно. Важкою була і армійська служба. Забігаючи наперед, слід відзначити, що тільки робота на підприємствах приносила йому задоволення, оскільки була цікавою для нього і змістовно насиченою. Його наполегливість у досягненні мети, надзвичайно високі працездатність і працелюбність, чесність і порядність сприяли успіху на життєвій ниві.

У червні 1951 року розпочинає трудову діяльність різноробочим ІІІ розряду будівельного цеху Нігинського кар’єроуправління «Сахкамінь». З січня 1952 року працює лебідочником ІІІ розряду Вербецького вапнякового заводу Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР. У січні цього ж року Петро Залісецький йде до Збройних сил, де проходить вишкіл до 15 серпня 1957 року.

Після закінчення військової служби юнак переїжджає до Кам’янця-Подільського, якому віддав більше 40 років своєї творчої, натхненної праці. З вересня 1957 року по лютий 1958-го Петро Григорович працює електриком Кам’янець-Подільської артілі «Красний ткач».

З раннього дитинства Петро дуже любив малювати, і це йому неабияк вдавалося. А ще добре грав на струнних, духових музичних інструментах, баяні. Захоплювався фотосправою. Цей дар природи у ньому помітило командування військової частини 33191 Кам’янець-Подільської артбази, де з 15 лютого 1958 року по 15 листопада 1965 року Петро Григорович працював завідуачем клубу.

У вересні 1963 року Петро Залісецький вступає до Київського автомобільно-дорожнього інституту. Будучи по своїй суті виробничником, з метою захисту дипломного проекту та впровадження його у виробництві Петро Григорович з 15 листопада 1965 року по 19 червня 1969 року працює випробувальником 4-го розряду центральної заводської лабораторії Кам’янець-Подільського приладобудівельного заводу, де виготовлялись прилади для космічної галузі. 12 червня 1969 року він успішно закінчує інститут. Йому присвоєно кваліфікацію інженера-економіста.

Титан виробничої галузі – Ткачук Денис Миколайович, який з нуля створив два потужних підприємства в місті – електромеханічний і очолюваний ним на той час кабельний заводи, з метою підсилення інженерно-економічного складу, враховуючи досвід та набуті під час навчання знання, запропонував Петру Григоровичу очолити заводську службу організації праці та заробітної плати заводу «Кам’янець-Подільськкабель».

Призначення на таку відповідальну посаду Петро Григорович сприйняв як особисте завдання, над виконанням якого він натхненно працював з червня 1969 року старшим інженером з праці та заробітної плати, а з 1 січня 1971 року Залісецьки й П.Г. очолив заводський відділ організації праці та заробітної плати. Завдяки великому професійному досвіду керівника, вмінню працювати з людьми, глибокому розумінню виробничих процесів, його зусиллями на заводі створено потужний, науково-структурований відділ у складі 53 фахівців, яких Петро Григорович з глибокою повагою називав надійною опорою служби.

Залісецького П.Г. постійно залучали до семінарів, які проводило Міністерство електротехнічної промисловості СРСР (МЕТП). Такі семінари, школи передового досвіду проводились у багатьох містах України, Білорусі, Вірменії, Грузії, Естонії, Молдови, Росії, на яких він постійно виступав з доповідями щодо обміну досвідом.

З травня 1972 року на кабельному заводі запроваджувалась нова прогресивна система організації виробництва, праці та заробітної плати, що діяла на Волжському автомобільному заводі (ВАЗі), яка докорінно змінювала методи господарської діяльності, інтенсивно впливала на виготовлення продукції високої якості та значне підвищення продуктивності праці. Була проведена колосальна робота: перебудовано роботу апарату управління, змінено його структуру з наданням нових функцій, взаємодій між підрозділами заводу. Особливо велика робота проведена в цехах, змінах і бригадах із роз’яснення системи ВАЗу, з перебудовою форм роботи цехів основного виробництва, де вводилась бригадна форма організації праці. Своєчасне виконання цих завдань нерідко спричиняло потребу затримуватись на роботі допізна і працювати навіть у вихідні дні. 1 січня 1976 року колектив заводу розпочав виробничу діяльність по-новому, запровадивши прогресивну систему за прикладом ВАЗу. Паралельно з вазівською системою була запозичена «Система управління якістю продукції», яка теж сприяла суттєвому зростанню високої якості продукції. Про цю систему докладно описано в брошурі кореспондента В. Селюніна «Кам’янець-Подільський варіант в дії».

У 1975 році відділ, очолюваний Залісецьким Петром Григоровичем, стає одним із найкращих у Хмельницькій області, а згодом і в системі Міністерства електротехнічної промисловості СРСР. Наявність на заводі такого відділу дала поштовх для різкого підвищення виробництва кабельно-провідникової продукції високої якості. А під кінець 1976 року 79,6 відсоткам від загального об’єму було присвоєно «Державний Знак Якості». Рішенням колегії Міністерства електротехнічної промисловості і ЦК профспілок СРСР від 27 листопада 1975 року за високі показники у виробничій діяльності, за дострокове виконання виробничих завдань і взятих на себе річних зобов’язань Залісецького Петра Григоровича нагороджують знаком «Переможець соціалістичного змагання 1975 року».

З 1978 року Петра Григоровича залучають до роботи у складі Контрольно-ревізійної комісії Міністерства електротехнічної промисловості СРСР. Робота, яку він там виконував, була об’ємною, складною і багатогранною.

Враховуючи значний особистий вклад у вагомі здобутки підприємства, Залісецький Петро Григорович двічі був нагороджений Бронзовою медаллю ВДНГ.

За довголітню сумлінну працю ім’я Петра Григоровича заносять до заводської Книги Пошани.

У 1982 році жителі міста обирають Залісецького П.Г. депутатом Кам’янець-Подільської міської ради народних депутатів. Майже 9 років Петро Григорович працював у раді, очолював постійну депутатську комісію з трудових ресурсів, оскільки обирали його депутатом три каденції поспіль. Комісія проводила перевірки господарської діяльності підприємств, а їх на той час в місті було дуже багато. Після проведених перевірок, директорів підприємств запрошували на засідання комісії, де вони звітували про діяльність своїх колективів. Їм вказували на недоліки в роботі, приймали відповідні рішення тощо.

У вересні 1986 року Залісецькому П.Г. запропонували посаду заступника начальника Управління економічної служби Міністерства електротехнічної промисловості, даючи на роздуми тиждень. Важко було залишати завод, у розквіті якого він брав безпосередню плідну участь, місто Кам’янець-Подільський, який став для нього рідним, і Петро Григорович відмовився від такої перспективної пропозиції.

З 47 років трудового стажу Петро Григорович майже 25 віддав заводу «Кам’янець-Подільськкабель» на якому самовіддано, творчо та натхненно працював до 4 січня 1993 року, до виходу на пенсію. За сумлінну працю та високу трудову дисципліну, активну участь у громадському житті колективу Залісецький Петро Григорович неодноразово відзначався грошовими преміями, почесними грамотами, подяками, заносився на заводську Дошку Пошани. У 1986 році він отримав медаль «Ветеран праці». Як ветеран Другої світової війни Залісецький Петро Григорович нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Будучи життєво-активним громадянином суспільства, перебуваючи вже на пенсії, Залісецький П.Г. з 1993 року майже рік працює головним бухгалтером фірми «Флора», а з 1 грудня цього року по лютий 1998 року – економістом з питань праці та заробітної плати підприємства «Каньйон».

Творча, багаторічна, натхненна праця Петра Григоровича Залісецького, його толерантне, людське ставлення до колег, підлеглих сприяли зростанню його великого авторитету та глибокої поваги до нього. Про це свідчать відзначення ювілейних дат.

До прикладу, ось щирі слова вітання від колег з нагоди 60-річчя від дня народження: «Шановний Петре Григоровичу! Заводський колектив з глибоким визнанням оцінює Ваш внесок в організацію виробництва, вдосконалення системи оплати праці, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у високих кінцевих результатах своєї діяльності. Як висококваліфікований інженер-економіст Ви доклали чимало сил та енергії для розвитку економічної служби на заводі та виховали цілу низку фахівців, які успішно працюють на різних ділянках виробництва. У день Вашого ювілею від щирого серця бажаємо Вам, дорогий Петре Григоровичу, великого особистого щастя, міцного здоров’я, довгих років життя та подальших творчих успіхів».

Аналогічні слова щирої вдячності лунали з вуст колег не один раз, адже Петра Григоровича шанують, довіряють йому і вірять, що він ніколи не підведе.

Життєпис про цю прекрасну Людину з великої літери Петра Григоровича Залісецького був би неповним, якщо не згадати про його родину, сім’ю.

Все своє життя він пишався своїми батьками, виявляв глибоку повагу та піклування про Залісецького Григорія Варфоломійовича, Залісецьку (Суник) Дарію Миколаївну. З великою любов’ю та глибокою повагою Петро Григорович згадує свою рідну сестру Куровську (Залісецьку) Олену Григорівну, і залишаючись вірним життєвим традиціям своїх дідів і прадідів – Залісецьких, з гідністю зберігає добру, вічну пам’ять про них.

1 січня 1957 року Залісецький Петро Григорович одружується з Тарасюк Марією Титівною. Впродовж подружнього життя, а це вже більше 65 років, вони безмежно люблять і поважають один-одного, будучи щирими та відданими, добрими та лагідними. Вони виростили двох прекрасних дітей – сина Володимира і доньку Людмилу та щиро пишаються ними.

Володимир зі своєю дружиною Залісецькою (Сімаш) Іриною 6 вересня 1989 року подарував батькам онука, продовжувача роду – Олександра. Донька Людмила порадувала батьків двома внучками – Ольгою і Тетяною, у яких є вже свої діти, а для дідуся та бабусі це велика втіха – правнучки Анастасія, Кароліна і Ангеліна.

У своїх спогадах Петро Григорович зазначає: «З великим задоволенням і гордістю за своїх дітей і онуків слід відзначити, що всі вони виросли і ростуть справжніми людьми, добрими, порядними і талановитими і займають гідні місця в нашому суспільстві».

Таким життєво-активним, добрим, справедливим, чесним і відданим сім’ї, родині, друзям, колегам Залісецький Петро Григорович залишається і донині. Його життєвий доробок, його самовіддане служіння місту, державі, народу України всебічно підтверджують, що Петро Залісецький є людиною, звеличеною працею, яка заслуговує на глибоку повагу та шану всіх тих, кому він віддає тепло свого серця.

Павло МАРКОВСЬКИЙ