Староушицька нива забуяє. Питання інше – бур’яном чи хлібом?

Автор: | Опубліковано Новини Немає коментарів

Що зробити, аби нарешті отримати свої земельні частки (паї) у приватну власність, як то передбачено законом? Мешканці Старої Ушиці та Гораївки шукають відповідь на це запитання вже котрий рік поспіль, все ще сподіваючись на розпаювання земель державного підприємства «Староушицьке», що стало правонаступником радгоспу, котрий у свій час був чи не найбільшим у регіоні господарством, що спеціалізувалося на вирощуванні лікарських рослин. Тож логічно, що незрозумілі махінації навколо цих земель викликали в жителів територіальної громади хвилю обурення.

Для тих, хто не стежив за подіями, трохи нагадаємо хронологію. У червні цього року Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області було надано невідомим особам 300 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення частини цих земель у приватну власність. Нині мова йде уже про близько 400 дозволів. Площа кожної земельної ділянки, яка, згідно з цими документами, має передатися у приватну власність, складає 2 гектари. В загальному дозволів було видано майже на 800 гектарів, які до того перебували в оренді в пана О.А. Сливченка. Уже у липні договори оренди із згаданим підприємцем було розірвано. Варто зауважити, що селищну раду про такі пертурбації ніхто не повідомляв. У результаті цих дій державне підприємство втратило право розпоряджатися майже вісьмома сотнями гектарів площ, а селищна рада недоотримала в бюджет понад мільйон гривень.

У вересні про передачу земель у приватну власність дізналися жителі Староушицької громади, які до останнього не втрачали надії на їх розпаювання, й, звісно, залишити цей факт поза увагою не могли. Приблизно в цей же час на території селищної ради активну підготовку до посівної кампанії розпочало підприємство «Агроекограунд». Проте обурені люди вдалися до активних дій: перекривши дорогу, вони не пустили техніку агроформування на поля.

З метою вирішення проблеми та пошуків компромісу 17 жовтня в Старій Ушиці й відбулася зустріч селищних активістів і представників агроформування «Агроекограунд». У ній також взяли участь заступник голови районної ради Віктор Єрменчук, депутат райради Сергій Самсонюк та Грушківський сільський голова Анатолій Тимчук.

-Було б закономірно, якби в цих пошуках істини разом із мешканцями ввіреної йому громади був Староушицький селищний голова Андрій Котульський, – каже Сергій Самсонюк, – але так сталося, що Андрій Петрович стоїть осторонь цієї ситуації, та й усього життя громади теж. Його немає на робочому місці, він не відповідає на дзвінки. Люди змушені були в когось шукати допомоги й підтримки й знайшли їх у Анатолія Сергійовича.

– Разом із жителями Старої Ушиці та Гораївки ми надіслали звернення голові ОДА Олександру Корнійчуку, голові обласної ради Михайлу Загородному, в прокуратуру та правоохоронні органи. Були присутні на засіданні сесії облради, – розповідає Анатолій Тимчук. – Звернулися до народного депутата від нашого округу Володимира Мельниченка, а вже він у свою чергу –  в СБУ та Верховну Раду України.

Вимоги людей прості й зрозумілі: скасувати надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність і надати їх в оренду за прозорою схемою або ж розпаювати між мешканцями громади чи передати ті земельні ділянки площею по 2 гектари у власність їм, а не якимось невстановленим особам. Але для цього, насамперед, мусимо добитися скасування тих дозволів і лише потім, як земля перейде у власність держави, вже можна буде говорити про розпаювання, – пояснює Анатолій Сергійович.

Наразі ж головним під час зустрічі було питання: дозволити чи не дозволити підприємству «Агроекограунд» провести посівну. І якщо все-таки дозволити, то на яких умовах. Примітно, що навіть самі сільчани спільної думки з цього приводу так і не дійшли. Усі їхні пропозиції можна звести до чотирьох  основних. Так, певна частина мешканців селищної ради налаштована досить радикально й має намір за жодних умов не пускати агроформування на поля. Інші стоять на тому, аби дозволити підприємству засіяти площі, але тільки після того, як воно сплатить всю суму заборгованості в селищний бюджет.

– Хай перерахують спочатку гроші, а потім обробляють землю, – висловила таку думку односельчан депутат сільської ради Людмила Борчук.

Підтримав колегу і Руслан Савчук:

– Як має поле заростати бур’янами, то хай краще люди його засіють. І ми матимемо від того певний зиск.

Щоправда, тут є певні проблеми.

-За вересень підприємство перерахувало в нашу скарбницю 24 тисячі гривень, – зазначає землевпорядник Віталій Никуляк. – Біда в тому, що селищна рада не володіє достовірною інформацією, які договори оренди на які ділянки розірвано, а які є чинними, тож поки що ми не можемо говорити про якусь конкретну суму. Можу лише сказати, що раніше, коли орендна плата нараховувалася згідно з усіма договорами оренди, в наш бюджет надходило 133 тисячі гривень щомісяця.

Директор підприємства «Агроекограунд» Станіслав Романчук згоден на такі умови.

-Зараз ми працюємо над тим, щоб через суд поновити ці договори оренди, – сказав він. – Наразі ми вже закупили зерно для сівби, підготували техніку й маємо два виходи із ситуації: або поставити це все на зберігання, або вкинути в землю й через рік зібрати урожай. І хотілося, щоб це був другий варіант. Ми згодні виплатити заборгованість і працюємо над тим, щоб віднайти механізм, як це зробити. Поки ще зарано проводити якісь розрахунки й озвучувати певні суми, але ми зробимо все можливе, щоб розрахуватися з людьми.

Проте певна частина мешканців не вірить, що гроші, перераховані в місцевий бюджет, будуть витрачені на потреби громади. І тут ідеться скоріше про недовіру до селищного голови, але то питання наразі другорядне. Тож прозвучала пропозиція, аби підприємство надало допомогу громаді в ремонті дороги чи інших справах, які потребують негайного вирішення.

Четверта ж пропозиція полягала в тому, щоб орендар виплатив людям своєрідну орендну плату в натуральній формі, зокрема зерном. Але вона значної підтримки не знайшла, адже договори оренди укладено все-таки не з конкретними людьми, і за яким принципом проводити такі розрахунки не зовсім зрозуміло.

У ході зустрічі виникло цілком логічне запитання: чому, знаючи про проблеми із документами на цю землю, підприємство-орендар не звернулося до людей раніше, перед початком сівби, чому закупляло зерно і техніку, а на діалог пішло лише тепер?

-Та тому, – відповів на нього Анатолій Тимчук, – що люди показали, що не миритимуться із таким станом справ. Вони не дозволять, щоб близько 800 гектарів землі стали власністю абсолютно чужих людей. Наразі немає жодних гарантій, що ці договори оренди буде відновлено, оскільки поки що не було скасовано жодного наказу на виділення землі у власність.

Анатолій Сергійович також розповів, на якій стадії сьогодні знаходиться це земельне питання.

-13 жовтня ми із представниками громади були присутні на засіданні Антирейдерського штабу, де був і представник СБУ. Було прийнято рішення накласти арешт на спірні землі, оскільки прокуратура відкрила кримінальне провадження в цій справі. Це означає, що на час розслідування вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок буде заборонено. Мені відомо, що 13 жовтня суд дав дозвіл на вилучення документів в управління Держгеокадастру, опісля буде накладено арешт. Це робиться для того, аби Держгеокадастр не встиг завершити процес передачі землі новим власникам, – зазначив Анатолій Тимчук.

Що стосується питання, задля вирішення якого зустріч і відбулася, – посівної кампанії підприємства «Агроекограунд», то і Анатолій Тимчук, і Сергій Самсонюк були одностайними: вирішувати має громада. Будуть то соціальні угоди чи інші умови, на яких співпрацюватиме селищна рада з підприємством, але це має бути рішення тільки самих людей. Хоча, звісно, в кожного з посадовців на те є своя власна думка. Зокрема, Анатолій Сергійович вважає недоцільним подальшу роботу агроформування на теренах Староушицької громади.

– Не можна зараз давати задню й дозволяти цьому підприємству працювати тут, – переконаний він, – оскільки воно не має на це жодних законних підстав. Дозволяти обробляти цю землю – означає опосередковано схвалювати незаконні дії.

А от Сергій Іванович більше схиляється до компромісу. На його думку, заручником даної ситуації стали не лише люди, але й саме агроформування.

– Підприємству потрібно дати працювати, але на розумних умовах, щоб воно забезпечувало надходження в місцевий бюджет, створювало робочі місця, допомагало громаді, – так пояснює свою точку зору депутат райради. – Розумію людей, які хочуть отримати свої паї, проте розпаювати ці землі не в компетенції підприємця. Але подумайте: рано чи пізно це станеться. І чи захоче тоді хтось інший прийти в громаду й працювати тут, якщо ви й далі стоятимете на таких радикальних позиціях? Компроміс і діалог – ось наразі єдиний вихід із ситуації.

Непростою є ситуація і для підприємства. Адже якщо завтра, припустимо, надані дозволи не скасують і вони набудуть чинності, власниками земель, які обробляє агрофірма, стануть люди з усієї україни. Як з ними усіма потім домовлятися? Як на мене, розумним рішенням було б надати по 2 гектари у власність місцевим мешканцям, колишнім працівникам радгоспу, представникам соцсфери і вже з ними укладати угоди. Інакше вони все одно не дадуть нормально працювати ні цьому підприємству, ні будь-якому іншому, – радить Сергій Іванович.

За результатами зустрічі консенсусу так і не було досягнуто. Але намарне вона теж не пройшла. Адже для обох сторін це була нагода не лише висловитися, а й бути почутими.

 

Додати коментар