Слобідка-Гуменецька
Я ПОТРІБЕН ЛЮДЯМ, А ВОНИ – МЕНІ
Володя ЛАБАНСЬКИЙ зі Слобідки Гуменецької ніби й нічим особливим не відрізнявся від своїх однолітків, на долю котрих випала окупація, повоєнна розруха, голод 1947-го, часом серйозні травми, отримані на замінованих полях чи лісових галявинах, мрія про справжній футбольний м’яч, а не з ганчір’я. І все ж було в ньому щось
Сто років Емілії Дирди з Слобідки-Гуменецької
Мені розповідали, що рід цієї жінки йде від шляхти, втім, зубожілої (якийсь там предок не втримався від спокус, а відтак і втратив майно), та Емілія Михайлівна Дирда – мешканка Слобідки-Гуменецької, певне, дуж здивувалася б, якби хтось став кликати її панею: де ж ви бачили аристократку із сапою чи вилами
