Кричимо SOS, лише б почули
Нещодавно ми публікували інформацію про тотальну відсутність вакцин для проведення імунопрофілактики дітей, аж ось новий наступ на дитяче здоров’я. Вперше за останні роки малеча, котру спіткав цукровий діабет, залишилися без тест-смужок для визначення рівня цукру в крові. На Кам’янеччині на обліку перебувають 12 таких хворих діток, і увесь час їх забезпечували індикаторами. Але так було донедавна. Як повідомив головний лікар КП «Кам’янець-Подільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Василь Яковенко, нині коштів на закупівлю засобів не виділено навіть для дітей.
Коли ми занедужуємо на звичайнісіньку застуду, то не з чуток знаємо, як «давить на мізки» та набридає необхідність здійснення оздоровчих процедур і залежність від медикаментів. Але в такому випадку це лише тимчасові незручності. Хворі ж на «високий цукор» змушені вчитися жити по-новому постійно, тож дослідження крові на глюкозу, аби підібрати потрібну дозу інсуліну, має увійти в їх щоденний «раціон», стати «хлібом насущним». Без тест-смужок профілактики ускладнень захворювання, на жаль, не досягти. А тут ще їх «змушують» купувати за власний рахунок.
На перший погляд здається, що це дрібниця. Та лише до того часу, як зайдеш в аптеку, де ціна на них стартує від 250 грн. за 50 штук, а рекомендована потреба у вимірюванні — кілька разів на день. І діагностування — це лише відправна точка в лікування цукрового діабету. Якщо копати глибше й доходити до медикаментозних маніпуляцій, то витрати хворих для подолання недугу наростають сніговим шаром і кожна копійка стає золотою.
За словами Василя Івановича, нарікань на забезпечення препаратами інсулінозалежних хворих (таких у районі 346) немає, люди їх отримують у повному обсязі й вчасно. Днями якраз отримали нову партію препарату. Для цих потреб з державного бюджету з початку 2016 року надійшло близько 346 тис.грн. Проте є значні проблеми із постачанням ліків для діабетиків, які «сидять» на таблетках. За звітний період цій категорії хворих (а це 1030 осіб) вділено, бо по-іншому і не скажеш, всього 11,5 тис.грн., чого вистачає на найекономніше лікування всіх хворих протягом третини місяця. А їх позаду вже аж шість. Мабуть, чиновники з вищих ешелонів влади такі зайняті, що, бідолахи, й на календар не мають часу поглянути. Здається, вони й досі живуть у першій декаді січня, зважаючи на фінансування таблетованих форм лікування хворих на цукровий діабет.
— «Дефіцит» державного бюджету змушує рятуватися самотужки на місцях. Щоразу нам доводиться стикатися з тим, що де-не-де — а таки прорве, й треба відшуковувати власні фінансові ресурси, аби залатати дірку. Так відбувається і цього разу з тест-смужками для глюкометра чи закупівлею медикаментів для неінсулінозалежних, — констатує Василь Яковенко. – Я звернувся з листом до голів РДА, райради, начальника районного управління фінансів з проханням виділити коштів на закупівлю потрібних препаратів для хворих на цукровий діабет та розглянути це питання на наступних сесіях. Також я вестиму переговори з керівниками ОТГ, щоб вони надали підтримку в фінансуванні лікування хворих, які мешкають на території цих новостворених адмінодиниць.
Як нам повідомили у телефонному режимі в громадах, за наявності офіційного запиту це питання обов’язково буде розглянуто.
Так само доводиться медикам стукати у двері місцевих чиновників, аби гарантувати допомогу іншим категоріям, зокрема, довіз хворих на ниркову недостатність до місця проведення процедури гемодіалізу. За словами Василя Івановича, з районного бюджету на паливно-мастильні матеріали для цих потреб надійшло 100 тис.грн., проте щоб забезпечити річну доставку 13 хворих до міської лікарні з витратами 900 л бензину на місяць, цього мало. Але це ще півбіди. Проблемою №1 є питання, на чому возити хворих на гемодіаліз, адже серед них є важкі, для яких санітарна машина є просто неприступною «бастилією». Наявним в арсеналі ЦПМСД легковиком, яким доводиться їх переміщати, не далеко заїдеш, бо ж автівка постійно потребує ремонту. Сесією райради виділено 50 тис.грн. на закупівлю запчастин, проте придбання легкового автомобіля залишається для медичного закладу вкрай необхідним.
На жаль, держава дивиться крізь пальці й на фінансування пільгових рецептів, відповідно до переліку груп населення та категорій захворювання, в разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно або на пільгових умовах. Знову підсобив район, виділивши 475 тис.грн., проте цієї суми надто мало, бо ж становить вона всього шосту частину від загальної потреби програми — 3 млн.грн.
Тож будемо знову сподіватися на совість тих, хто прийшов у районну владу завдяки нашим голосам. Чи стрибатиме цукор у крові наших кам’янчан, наразі певною мірою залежить і від них.
Юлія ЛІЧКЕВИЧ.
P.S. Під час підготовки матеріалу випала нагода також поспілкуватися з лікарем-ендокринологом ЦРЛ Мариною Польовою, котра в силу своїх функціональних обов’язків чи не найкраще знає про ті проблеми, з якими зіштовхуються хворі на цукровий діабет. Як підкреслює Марина Дементіївна, питання фінансування є однією стороною медалі, з іншого боку лікарям доводиться стикатися з байдужістю та халатним ставленням до власного здоров’я самих хворих. Тому лікар переконана, що попри фінансові негаразди, будучи відповідальним пацієнтом, можна збалансувати хворобу та жити повноцінно. Навчити цього покликана школа для хворих на цукровий діабет, що діє в ЦРЛ. Заняття в ній проводяться безкоштовно щомісяця й лікар запрошує на них усіх хворих.
Автор:
admin
