Березневий ранок не поспішає дарувати тепло, тож перехожі мимоволі прискорюють ходу. Я ж зупиняюсь біля зачинених дверей до підвалу, де під козирком на імпровізованій постелі зі старих лахів примостився сплячий. Поруч – купа недопалків, якісь пляшки і навіть баночка із консервованими огірочками. Вітаюсь. «Не замерзли?» – запитую. З-під ковдри,