Альфа та омега людського розвитку
Колись спостерігала картину: дівчинка-підліток щось довгенько розшукувала на стелажах. «Може тобі допомогти?» — звернулася до неї бібліотекар.
«Та от, — школярка розгублено дивилася на полиці, — Тургенєв є, Толстого он скільки, а Тезиса нема…». Бідолашна відвідувачка, виконуючи завдання учительки, не здогадалася заглянути до тлумачного словника й вирішила, що тезис – це письменник.
Джерело, котре ніколи не міліє
– Подібні курйози трапляються доволі часто, — усміхається завідувач бібліотеки-філії №6 для дітей Олена Галенко, — для того ми тут і є, щоб сприяти розвитку юних громадян, виховувати їх ерудованими, люблячими рідну землю через культуру й мистецтво, корті вони опановуватимуть за допомогою друкованої скарбниці – книги.
Тут, у колишньому панському помешканні із збереженою до сьогодні архітектурою, справжнім паркетом і дубовими дверима минулого сторіччя, почуваєшся ніби в якійсь чарівній країні.
Є в ній спеціальна зала з комп’ютерами, он там – кімната казок, за стіною – творча лабораторія. Тобто я можу читати книги онлайн або ж пірнути в океан відомих з дитинства персонажів, зайти до вже згадуваної лабораторії і змайструвати під керівництвом Оксани Кульчицької таке, що мені заздритиме увесь світ. Але я пройду до книжкових полиць, на яких розмістилися розкішні, яскраві видання, про котрі ми років 30-40 тому й мріяти не могли. Очі розбігаються – хочеться усього й одразу. А чи не звернутися мені до Тамари Кирилівни – колишньої учительки, найстаршої читачки цієї бібліотеки? Кожну дитячу новинку вона «ковтає» за лічені години: не змогла розлюбити літератури, на якій виховується кожний школярик. Отож, вона, можна сказати, позаштатний цензор і рецензент, завжди порадить, що треба негайно взяти, а що (буває й таке) не варте уваги.
За деякий час мене запросять на зустріч. Цікаво, з ким цього разу? З поетом чи воїном, майстринею із золотими руками чи відомим кіноактором?
Оці діти готуються до обласного конкурсу гумористів, а ті чаклують над знімками: незабаром фотовиставка «Повертайся живим».
Ось гурт хлопчиків і дівчаток завітав, щоб почитати свіжі номери фантастично красивих журналів «Куля», «Однокласник», «Колосок»… Уже багато років приводить їх сюди філолог із «Славутинки» Олександра Гнатівна Горяніна, хоча вона і не є їхнім класним керівником – просто сама обожнює книгу й хоче долучити до цієї дивовижі підростаюче покоління.
Вам сюди, якщо вам рік
А далі починаються дива: чи не заблукали ці молоді мами з малюками на руках, переступивши поріг храму книги. Виявляється, ні: їхні чада відвідують школу «Бібліоняня». Отакої! Уже з рочку – і до книги? Все правильно – саме для них тут влаштовуються голосні читання з подальшим інсценуванням, вивченням букв, майстер-класи з виготовлення аплікацій, декламація віршів, перегляд мультиків та тематичних пізнавальних передач! Проект, якому нема ціни. Впевнена, за декілька років цих «бібліопізнайків» та «бібліочомучків» не відірвеш від книги.
Не знаю, як і коли Олена, Оксана, Людмила Богач устигають жити в такому шаленому ритмі – справі долучення дітей до книги – безцінного путівника по життю. Самі ж вони пояснюють це так: бібліотекар – це не лише стан душі, а й… діагноз. Останнього ж боятися зовсім не слід, бо завдяки йому народжуються істинні патріоти, таланти, непересічні особистості, такі, як Сергій Пантюк, запис якого ми побачили в книзі відгуків: «Щиро дякую бібліотеці мого дитинства, завдяки якій я став письменником… за велике подвижництво, яке ви здійснюєте на шляху книжки від письменника до юних читачів.
Щиро – Сергій Пантюк».
Коментарі тут точно зайві.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
