Подолянин вижав максимум на честь хрещення Русі-України
1030 разів гиря вагою 12 кілограмів злітала у ривку над головою сивочолого маківчанина. Вважаєте неможливим? А ось і ні, адже ні вік у майже 70 років, ні важкі травми, отримані під час автомобільної аварії, не стали, й, певно, ще довго не ставатимуть, на заваді міці духу та витривалості неодноразового чемпіона світу з гирьового спорту Володимира Копичинського.
На днях Володимир Васильович повернувся із Херсона, де єдиний представляв рідну йому Хмельниччину на Першому відкритому марафоні-естафеті з гирьового спорту «Кубок князя Володимира» на честь 1030-річчя хрещення Русі-України та 120-річчя заснування Храму святої мучениці й цариці Олександри. Відрадно, що наш земляк не лише гідно представив рідний край, але й повернувся із почесним золотом, ставши кращим із кращих серед ветеранів, піднявши гирю вагою 12 кілограмів 1030 разів лише за 39,09 хвилини. Серед чоловіків-ветеранів дистанцію в 1030 підйомів також пройшов спортсмен із Житомирщини Петро Тоскалюк.
Практично усі учасники із дев’яти областей України у своїх вікових та вагових категоріях повинні були підняти спортивний снаряд 120 разів на честь 120-річчя храму і 1030 разів – на честь хрещення Русі-України. Організаторами змагань стали Федерація гирьового марафону України, Херсонська єпархія Української православної церкви (КП), а також настоятель Храму святої мучениці й цариці Олександри Андрій Калита і Голова федерації гирьового спорту Херсонщини Михайло Олійник.
– Певно, так зійшлися зірки на небі, що саме 28 липня, в день пам’яті рівноапостольного князя Володимира, Володимир із подільського села Маків зійшов переможцем на спортивний п’єдестал, – всміхається в козацькі вуса Володимир Копичинський. – І ви знаєте, попри неймовірну спеку та те, що перед початком естафети я вистояв службу в храмі, працювалося таки досить легко. Відчувалося якесь піднесення і, можливо, цьому посприяло те, що все відбувалося під платанами перед Храмом святої мучениці й цариці Олександри. Було приємно бачити, як самі прихожани, серед яких було багато жінок, також пробували свої сили, щоб віддати честь рідному Божому дому. Навіть настоятелі храму отці Андрій та Петро також підняли гирю 120 разів.
Як розповів Володимир Васильович, учасників естафети хоч і було не так багато як на інших, більш маститих спортивних змаганнях, зате саме ці були цікаві тим, що в них взяли участь найрізноманітніші спортсмени – від 18-річних юнаків та дівчат і до 70-річних бабусь та дідусів. Як вже стало доброю традицією, найстаршим та найбувалішим учасником змагань був саме наш спортсмен із Хмельниччини.
Зупинятися на досягнутому майстер спорту міжнародного класу, який зібрав зо кілька десятків різноманітних нагород з важкої атлетики та гирьового спорту на спортивних аренах України, Європи та світу, поки що не збирається. Тим паче, що важка атлетика є справою його життя, приносить йому насолоду та міць духу й тіла вже більше ніж п’ятдесят років.
Наступний крок – Вітебськ, де на початку вересня відбуватиметься Чемпіонат світу з гирьового спорту. Як зазначає спортсмен, грошей на це все потрібно чимало, а ось допомоги від влади чи небайдужих людей – катма. Проте ветеран спорту не опускає рук, адже вже кілька років поспіль доля зводить Володимира Васильовича з такими хорошими та чуйними людьми, як Василь Магера та іншими меценатами. Саме завдяки їхній небайдужості чоловік зумів потрапити не на одне витратне змагання. Цьогоріч, окрім Василя Магери, своє дружне плече та фінансову підтримку пану Володимиру запропонував і начальник Дунаєвецького відділу Нацполіції Петро Фурман. Але чи так має бути й далі? Хтозна, можливо, ми й дочекаємося того моменту, коли держава буде йти назустріч людям, які відстоюють її честь на спортивних аренах. І хоч зрозуміло, що за умов політичної та соціально-економічної скрути та бойових дій на сході країни, ми ще не скоро зможемо підсобляти ось таким спортсменам-ентузіастам з глибинки, але саме вони творять наше майбутнє і є нашою гордістю.
– В спорті, а особливо в гирях, не стільки важлива сила, як внутрішня мотивація. Я неодноразово повторюю це своїм учням у спортивній школі й бачу, що це допомагає, адже якщо не ми допоможемо повірити в себе молодому поколінню, тоді хто? За ними – наше майбутнє, мир та спокій у країні, – зауважує Володимир Копичинський. – Так, моєю гордістю та надією у продовженні гирьового майбутнього нашого краю є мої учні Ангеліна Ломачинська та Ярослав Заболотний. На початку липня в Кам’янці-Подільському відбувся Чемпіонат України серед студентів. Саме Ангеліна та Ярослав, випускники Маківської спортивної школи, а нині студенти Хмельницького національного університету та майстри спорту, продемонстрували чудовий результат і вибороли перші місця. Результат Аліни – 75 (ривок), 90 (поштовх), у Ярослава – 120 (ривок) та 145 (поштовх). Впевнений, що ми ще не раз почуємо про них та інших юнаків та дівчат, які вкладають свої сили й час у дійсно корисну справу – розвиток свого здоров’я та зміцнення тіла й духу, а не деградації за планшетами та телефонами.
Діна КУШНІР.