Березневий подарунок
У Дмитрової дружини день народження в березневе свято. Тож щороку йому доводиться вирішувати дві проблеми: як найкраще накрити святковий стіл і що подарувати коханій на день народження. Бо завше їй недогода, завше, беручи його презент у руки, так єхидно пхикає, що кицька летить з хати нібито від вогню. А в Дмитра ще від минулого року, як згадає – серденько болить, бо хотів зробити якнайкраще, а вийшло, як завжди…
Ходив він не один день магазинами, думав, мучився, що б оце вибрати красиве й оригінальне. Нічого не виходило. Але якось усередині лютого їде він у відрядження аж у столицю. Оперативно владнавши службове завдання, вирішив зайти в центральний супермаркет. Ходив, дивився, нарешті вибрав і купив своїй Надюші класний комплект білизни. Гарний такий, дорогий. А ще запримітив бюстгалтер і трусики з блискітками, зірочками та сердечками, тож грошей не пошкодував. Правда, як потім з’ясувалося, трохи він із розміром не вгадав. Усе крадькома сховав під ліжко, аби в переддень свята подарувати своїй найдорожчій. Зробити сюрприз.
Вона ж якось заходилася робити генеральне прибирання, усе те в сховку й знайшла. Господи, такий лемент зчинила, що не один день горобці хату обминали. Дмитро і так, і так. Усе, як було, розповів. Навіть свідків згадав. А в дружини свій аргумент:
– Як таке може бути, що стільки років живемо разом, а ти не знаєш мого розміру? Хоч гарне, але все таке велике, як на якусь хвойду!
Розгнівалася так, що пригрозила, особливо ті трусики з блискітками та сердечками, йому на голову натягнути. А ще пообіцяла своїй мамі на нього поскаржитися. Удвох, вважав він, зроблять йому «гаплик». Од тої щоденної веремії не тільки сон втратив, а й апетит, серце почало боліти. Порекомендувала йому лікарка, вислухавши його, валеріану, корвалол, димедрол і ще чимало іншого.
Отож, маючи минулорічний гіркий досвід, думає Дмитро, як зробити, щоб цьогоріч не потрапити в халепу. Тож потрібно, мабуть, щось купити практичне. Треба з Андрієм порадитися. Вони ж бо й сусіди, й друзі. Тож і порадив Андрій Дмитрові піти разом на базар, походити годинку-дві рядами, то щось приглянеться та й купиться. Находилися тим базаром не годину, а, певно, зо три-чотири, але нічого вартого уваги не знайшли.
Зупинилися на тефлоновій пательні. Їх, щоправда, в Дмитра є багато, але ось такої класної, фірмової нема. А ще та пательня має особливий дзвін, якщо постукати по ній пальцем. А це значить, що річ путяща, не підроблена. Ось так спільними зусиллями друзів і була придбана «Тефаль». Розщедрившись, Дмитро купив ще й букет квітів.
Була дружина рада, як ніколи. Казала, що це якраз те, що їй треба. Тож цілий вечір сиділа в нього на колінах, обнімала-цілувала й жодного разу не згадала про минулорічні з блискітками трусики й бюстгалтер. Відтак запросила на гостину сусіда з дружиною обмити належно й спробувати оту «Тефаль» в процесі приготування їжі. Пробувало її перевіряти й подружжя, й сусіди. Усі були в захопленні, а дружинонька, наче виросли в неї крила, аж літала від радості, та ще й виспівувала, як янголятко. Але від долі не втечеш – як має біда бути, то буде.
Минув час, і одного дня Дмитро затримався на роботі до ночі. Не пам’ятає вже достеменно, що вони відзначали, але посиділи нормально. Ну, й випили добряче. Хоча додому він добрався все-таки на своїх двох, щоправда, пізнувато. Дружину будити не хотів, але ніяк не міг знайти ключ від вхідних дверей. Тож трішки постукав кулаком у двері. Через хвилин десять побачив на порозі своє сонечко. Нічого не встиг їй пояснити, як перед його очима блиснуло дно новенької сковорідки й миттєво та «Тефаль» опинилася на його голові. Пам’ятає, що удар був не дуже сильний, але ось звук йому чомусь не дуже сподобався. Був він якийсь глухуватий, а не дзвінкий, як на базарі.
Дмитрова голова гуділа, думати про щось інше взагалі не хотілося. Лише би добратися до ліжка. А про все інше нехай думає сусід, коли і його голові дістанеться якщо не такий, то набагато сильніший «тефальний» удар, – непереливки йому буде. В цьому він уже переконався.
Михайло ПАЗІЙ, член НСЖ України
Автор:
admin
