МІСТИЧНІ ЗІНЬКІВЦІ
А й справді, де про них можна щось прочитати? Хіба що в Прусевича (хто знає польську), та й у глибоко схованих архівних матеріалах. Що ж ми знаємо про Зіньківці? Пишуть ортодокси, що наче тут був замок Браніцьких, єврейське містечко «штетл», володіння католицьких єпископів, сиротинець, профтехучилище та ще багато чого. І навіть першу згадку про Зіньківці підводять під дату 1493-й рік… Спробуй у тій мішанині розібратися і все розмістити по епохах…
Наш «Український клуб» вже вкотре вибирається на прогулянку в цю таємничу місцевість. Та що там вибиратися – збігли польськофільварецькими сходами вниз до річки – і ти вже на Зіньківцях, перейшовши місточок. І зачаровуєшся спочатку первісними видами скель, які ще не сховані під деревами, як в каньйоні Старого міста, потім Смотричем, який сьогодні рівною стрічечкою звивається біля наших ніг впродовж усієї мандрівки, потім селом, яке розкинулося так далеко на двох горах.
А почали ми екскурсію з кладовища, де поклали квіти на могилу Юзефа Роллє і прочитали молитву за упокій його святої душі. Оглянули розкішний склеп невідомої багатої панночки, панський маєток. А потім наша подорож, що тривала п’ять годин, пролягла вздовж крутих скелястих каньйонів берега, де колись була головна стара дорога до Кам`янця. Сонце, що котилося то за нами, то попереду, огортало нас своїм теплом, і весняна свіжість звеселяла наш післязимовий настрій. І пташки, і перші квіти, і ніжно-блакитне небо супроводжували нас. І було радісно усім на душі.
Подякуймо голові реорганізаційної комісії села Зіньківці Альоні Шишкіній за зустріч, за змістовну розповідь про це містичне село. Раджу усім повторити наш шлях, який ми пройшли пішки, а це майже 30 кілометрів.
Скільки ж ще таємниць відкриють для нас Зіньківці, підземні ходи, які, кажуть, тягнуться аж до річки?
Юлія ЛИСКУН, голова міського осередку «Українського клубу».
Автор:
admin
