ЗАЛИШАЙМОСЯ ЛЮДЬМИ

Зателефонувала знайома. Обуренню її нема меж: «Уявляєш, щойно почую слово «Маріуполь», не можу стримати сліз. А днями звідтіля приїхала родина і поселилася в одному з будинків неподалік від нас. І ось я дізнаюся, що господар квартири «запросив» з людей, які ледве вирвалися зі смертельної пастки, десять тисяч гривень плюс, звісно, комунальні. Як тобі це?!».

Дуже хочеться сподіватися, що цей факт є виключенням, адже насправді тисячі мешканців нашого регіону зазвичай запрошують біженців проживати безкоштовно чи за символічну плату, намагаються усіляко допомогти й підтримати – діляться їжею, одягом, підшукують для тимчасово переміщених бодай якусь роботу тощо.

Отож, дуже добре розумію свою знайому, донька якої віддала власну квартиру (абсолютно безкоштовно) сім’ї (п’ять чоловік) з Харківської області, найстарший член якої зізнався: «Там, де я жив, Росія знаходилася на відстані витягнутої руки (селище на кордоні – авт.), але в мене ні разу не було такої думки, щоби рятуватися саме там, бо я – українець».

І дійсно, ці люди діставалися нашого міста й району дві, три, а то й більше діб під обстрілами, вибухами в надії, що тут їх обігріють, розрадять, зрозуміють…

Пам’ятаю, у чотирнадцятому до нас приїздило чимало народу зі сходу країни, де точилися бої. Якось брала інтерв’ю в юнака-переселенця і поцікавилась, чим вразила його наша місцина. Гадала, що почую, про славнозвісну фортецю, каньйон або ж про «зелений пояс» Кам’янця. «Люди, – сказав просто, – люди, які ставляться до нас, як до рідні».

От і нині голова родини з Харківщини розповідає, як до них приходять незнайомі, з’ясовується, що це сусіди по під’їзду, і від щирого серця пропонують допомогу. Значить, з тих пір нічого не змінилося. І все таки прикро, коли раптом до твоїх вух долітає: «Понаїхали тут!». Або ж якийсь сердитий дядечко, під вікном квартири котрого припаркувався автомобіль переселенців (бо ж побільшало людей), починає «розбиратися» з «порушниками» – наляканими, втомленими, які ще й толком не прийшли до тями. Добре, що тієї миті знайшлася порядна жіночка, котра дала гідну відсіч цьому, м’яко кажучи, негостинному чолов’язі: «Чого розкричався? Скажи спасибі, що під твоїми вікнами не стоїть російський танк, а от домівка цих людей залишилася тільки на фото…».

Моя колега ще донедавна мала в своїй квартирі одинадцять чоловік – біженців. Сьогодні їх – вісім, та жодної копійки вона з них не бере.

Безумовно, доброго набагато більше, та навіть окремі випадки, пов’язані з бажанням нажитися на людській біді (це стосується і підвищення цін на продукти), неприязного ставлення до тих, хто втратив рідних, на чию долю випали суворі іспити, хто вирвався з «вогняного кільця», поспішаючи до людей, котрі прихистять, вислухають, дадуть пораду, захистять, а не користуватимуться нагодою «зірвати куш», засмучують.

У надзвичайно складний час ми маємо бути не просто людьми, а тричі людьми, – як ніколи згуртованими, єдиним цілим, а відтак сильною нацією, котрої не здолати й найлютішому ворогу.

Безперечно, сьогодні влада і суспільство встали на захист наших співвітчизників, які найбільше постраждали від війни. За словами завідувача відділу контролю за дотриманням законодавства про працю міської ради Вадима Михальського, працівники Кам’янець-Подільської міської ради провели моніторинг цін серед суб’єктів господарювання, які надають послуги з тимчасового розміщення, – готелів та хостелів, а також приватних осіб. Згідно з результатами моніторингу, вартість проживання в хостелах міста становить від 100 грн до 350 грн за добу (за 1 людину). В готелях ціни в середньому – від 600 грн до 2000 грн за добу (2-, 3-, 4- та 5-місні номери). Тобто готелі та хостели не піднімали цін на проживання з початку воєнних дій. Наразі їхня завантаженість – від 90 до 100%.

Щодо приватних квартир та перероблених приміщень під хостели, то у Кам’янці-Подільському вартість оренди на квартири зросла в середньому на 200%. Вільних квартир в місті уже майже не залишилося. Деякі орендодавці підвищують ціни у 2-3 рази. У разі підтвердження таких випадків Кам’янець-Подільська міська рада буде пропонувати такі помешкання передавати біженцям безоплатно.

У середньому, за даними інтернет-ресурсів, вартість оренди квартири у місті коливається від 300$ до 1500$ в місяць. До війни вона була від 2500 грн та залежала від місцезнаходження та побутових умов квартири.

«Лише за три тижні війни до міської ради надійшло більше 20 скарг про недобросовісних орендодавців, які необґрунтовано підвищили ціни на помешкання», – зазначив посадовець і звернувся до мешканців та гостей нашого міста в разі, коли є аналогічні конкретні факти з іменами, адресами і контактами, – передавати їх на службу підтримки міського штабу цивільної оборони Кам’янець-Подільської міської ради за телефоном 0687771505.

У разі виявлення та підтвердження фактів військовому командуванню та військовій адміністрації буде запропоновано віддавати такі помешкання «для поселення військових та людей, які потребують прихистку безоплатно» (стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII зі змінами та доповненнями).

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах