Скарбниця мудрості і знань. До 100-річчя відкриття Кам’янець-Подільського національного університету

Автор: | Опубліковано Освіта Немає коментарів

Народу рідному – усе!

На жертовник святого діла

Нехай з нас кожен принесе

Вогонь душі і силу тіла.

Ці проникливі високопатріотичні рядки написав століття тому, якраз з нагоди відкриття першого в Україні україномовного університету в Кам’янці-Подільському, тоді ще зовсім молодий письменник, майбутній патріарх сучасної української байки, наш земляк Микита Годованець. Вони прозвучали 22 жовтня 1918 року, але й сьогодні є актуальними, надихають, кличуть. Кличуть творити, дерзати. Кличуть діяти, боротися в ім’я і задля Добра, Справедливості. За кращу, щасливу долю рідного народу.

Людство, українство завжди прагнули до знань. Бо вірили: тільки оволодівши знаннями, збагативши себе досвідом, надбаним поколіннями, можна глибше й досконаліше пізнати світ, змінити його, зробити життя кращим. Збігли роки, століття. Те, про що мріяли наші предки, стало реальністю.

Яскравий приклад тому – Кам’янець-Подільський національний університет, якому виповнюється 100 років. Народжений у горнилі національно-визвольних змагань українського народу за свою волю і незалежність, він став найпершим в Україні форпостом свободи й сили духу, віри у колосальні можливості народу, що звільнився з-під колоніального імперського ярма. Він став провісником переможних борінь і звитяг українців за державну незалежність, соборність, за європейське та світове визнання, шляхом якого крок за кроком, хоч і з величезними труднощами, рухається Україна, рухаємося ми з вами. І віриться: ми здолаємо усі негаразди й перешкоди, сягнемо омріяної мети.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка – справжня скарбниця знань і мудрості, звідки упродовж десятиліть брали і продовжують черпати цілющу силу знань сотні, тисячі юнаків і дівчат – подоляни і вихідці з інших регіонів України, аби стати висококваліфікованими фахівцями з різних галузей, використати одержані знання на практиці задля подальшого розвитку і збагачення рідного краю, своєї країни.

Не так давно я написав один із своїх творів, присвячений створенню університету в місті над Смотричем і його фундатору, першому ректору, видатному вченому-мовознавцю Івану Огієнку, – повість «Грона калини червоної». Вийшла вона окремою книжкою, а також друкувалася в часописі «Дзвін» та передавалася з продовженням по Українському радіо. Перед читачами та слухачами постають буремні події першої половини ХХ століття, боротьба за незалежність, за право українців на рідну мову, за право бути нацією. Важкі то були часи. Але ми вистояли. Вистоїмо і тепер, через століття. Вистоїмо і переможемо!

Тема боротьби за утвердження державної незалежності є провідною і в іншій моїй історичній повісті – «Осіння рапсодія», присвяченій визначній діячці українського національно-визвольного руху, просвітительці і близькій соратниці Івана Огієнка Софії Русовій, яка зробила вагомий внесок у створення і становлення національної освіти і вищої школи в Україні і на Поділлі зокрема.

Ці дві постаті, як і чимало інших колоритних борців за національне і духовне відродження нашого народу, є гордістю подолян й усіх українців, гордістю нації. Вони, їхні добрі справи додають сили й наснаги у боротьбі й праці, слугують і слугуватимуть за приклад нинішньому й прийдешнім поколінням, у нелегкому поході до нових звершень. В ім’я і щастя рідного народу.

Кам’янецькому вишу, його історії, відомим не лише на Поділлі, в Україні, а й далеко за їх межами науковцям, високопрофесійним педагогам-вихователям вділено чимало місця і в моїх журналістських публікаціях. Серед таких – нариси про багаторічного ректора університету Анатолія Копилова (на жаль, його вже немає серед живих), нинішнього очільника вишу професора, доктора історичних наук Сергія Копилова, професорів, докторів наук Полікарпа Свідера, Валерія Степанкова, Івана Конета, Олександра Завальнюка, Анатолія Філінюка та інших.

Про університет, його творчі будні та звитягу писали й пишуть мої колеги – подільські письменники Василь Горбатюк, Петро Карась, Віталій Мацько, інші. Є про що писати, є про що оповідати. Ювіляр нині – у розповні сил і творчих можливостей. У нього величні плани й  широкі перспективи.

Тож нових тобі успіхів і здобутків, університете! Сій і надалі розумне, добре, вічне на неосяжних теренах незалежної України! Нехай повниться твоя освітянська і наукова скарбниця вагомим доробком, новими звершеннями.

Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ, письменник, Почесний професор кафедри історії української літератури і компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені І.Огієнка, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені І.Огієнка.

Додати коментар