Аграрій з Кам’янеччини Ігор ГАЙ: “Зараз реальна вартість землі в межах тисячі доларів за гектар”

Бер

2019

Ігор Гай з Кам’янеччини на 750 га вирощує зернові та олійні, тримає молочну ферму та має намір закласти виноградник. Господар пильно слідкує за новаціями своїх зарубіжних та українських колег. Він переконаний, що молоді фахівці здатні вивести аграрне виробництво на вищий рівень. Тоді як коливання з боку державного регулювання АПК та банківського сектору часом перешкоджають розвитку бізнесу. Підприємець підтримує громаду села та водночас заохочує місцевих жителів бути більш ініціативними.

– Якою Ви бачите розв’язку перипетій з ринком землі? Кабмін має подати до першого березня законопроект про обіг сільгоспземель, тож дизайн ринку активно обговорюється.

– Земля 100% має бути товаром. Але питання — за яких умов? Тоді будь-який фермер чи просто громадянин України, який хоче займатися сільськогосподарським виробництвом, міг би купити землю, інвестувати у виробництво, оновлювати матеріально-технічну базу тощо… Але на сьогодні правила гри на ринку купівлі-продажу землі невстановлені. Не всюди проведено нормативно-грошову оцінку, не всі земельні ділянки ідентифіковані кадастровими номерами, чимало фактів, де на одну ділянку припадає 2-3 номера і вони накладаються один на одного, чимало є ділянок відмерлої спадщини, де не встановлено власників земельних паїв. Словом, є досить непорозумінь стосовно об’єкту продажу.

Після відкриття ринку землі по селах «підуть козачки» і будуть скуповувати землю з метою подальшого її перепродажу. За даними аналітиків, сьогодні бажаючих відразу продати землю після скасування мораторію не більше 10% від загальної кількості власників паїв.

Хочу висловити своє бачення щодо обмежень у разі скасування мораторію та прийняття закону про обіг земель:

На першому етапі, як перехідному, має продаватися лише державна земля, котрої налічується нині близько 1,3 млн га.
Право придбання у власність мають лише фізичні особи – громадяни України, які останні десять років проживають на її території та мають досвід (стаж) роботи у сільському господарстві не менше 5 років.
У разі перепродажу, перші 10 років після придбання, сума податку має становити 25% від нормативно-грошової оцінки ділянки (виняток лише при оформленні права спадщини у разі смерті власника).
Заборона надавати в оренду протягом 5 років придбану ділянку.

На мою думку, купувати має той, хто буде особисто займатися сільським господарством. Це найголовніше для ринку землі.

Вважаю, що зараз реальна вартість землі дорівнює її нормативно-грошовій оцінці – це в межах тисячі доларів (+/- 200$). Хоча є ділянки, які можуть коштувати 2 – 2,5 тисячі доларів. Це та земля, призначення котрої в подальшому буде змінюватися з сільськогосподарського на комерційне, виробниче, під будівництво тощо. Або земля, що знаходиться вздовж центральних автошляхів, біля великих міст, де можна відкрити прибутковий бізнес як-от готелі, СТО, ресторани, торгові майданчики.

Враховуючи те, що не всі будуть продавати земельні паї, виникне так звана шахматка, що ускладнить ведення сільськогосподарського виробництва, призведе до масових конфліктів. Тому такі сценарій потрібно попередити прийняттям обмежень стосовно умов придбання та обміну ділянок.

– Які ще проблеми для агробізнесу Ви бачите?

– Зараз не є проблемою дотримуватись технології виробництва. Натомість відчувається брак кваліфікованих кадрів – від різноробочого, тракториста до головного агронома та інженера. І це не залежить від заробітної плати. Якщо людина хоче працювати, вона скаже, що 5 тисяч — це для неї замало. Ти заплатиш їй 15-20 тисяч — і вона виконуватиме свою роботу. А кому «не дано» і немає бажання, то хоч плати 30 тисяч — користі з того не буде. Кадри — рушійний внутрішній чинник на підприємстві. Хорошу технологію некваліфіковані робітники можуть просто запороти. Я маю бажання працевлаштовувати молодих спеціалістів. Нещодавно взяв до себе у господарство хлопця-економіста з університету. Він зараз займається усім, визначається, що йому цікавіше — рослинництво, тваринництво чи механізація. Старше покоління відповідальне, а молодь – перспективна. Хто бував на заробітках в Польщі, повернувшись, розуміє, що й в Україні можна отримувати $600-1000 на місяць у сезон.

Також на бізнес впливає регуляторна політика. Щороку під ялинку якісь сюрпризи — торік олійні правки, зараз — лист від ДФС про наміри скасувати ПДВ при експорті зернових та олійних. Останнє може призвести до зменшення ціни на культури, що потягне вниз рентабельність їх вирощування. Коливання на ринку, зокрема ріст ставки по аграрній розписці з 17% до 23% річних, змінюють структуру твого виробництва. Планував одне, а тепер мусиш переробляти технологічну карту, купляти інше насіння і набір добрив. На фоні гальмування різних галузей економіки сільське господарство як працювало так і працює, показуючи щорічну динаміку росту виробництва валової продукції, хлопці їздять на дорогих авто, купують недешеву техніку. Значить, у них все супер. «А раз у них все добре — то можна й ускладнити їм роботу, щоб вони поділилися прибутком з державою», — певно, така логіка в ініціаторів цих змін. При цьому повторюсь, щороку, починаючи з 2016-го, вимивають з агросектора 15-20 млрд грн.

– Чи готові до нового сезону?

Уже сплатили за добрива і ЗЗР. При цьому, ще в серпні ми купували селітру за ціною 7800 грн/т, а в січні — по 10900 грн/т. Тобто майже на 30% зросла вартість. Виходить так, що разом зі збільшенням мита на зарубіжну селітру, зросли ціни на вітчизняні добрива «Черкасиазот» та «Рівнеазот». Торік звели новий піднавіс на 800 т зерна. Оновили парк техніки: придбали сівалку і трактор від європейських виробників, а при купівлі українських плугу «Велес-Агро» і подрібнювача «Технополь» отримали від держави компенсацію 25% вартості техніки. Після покупки здали в Ощадбанк платіжку і накладну. Відшкодування отримували у тому порядку, в якому купували одиниці техніки, але із затримкою – в кінці року.

– Чи брали участь в інших програмах держпідтримки АПК?

– Так. Ми брали участь у програмі часткового відшкодування відсотків по кредитах. Торік оформили в ОТП банку аграрну розписку на 4,5 млн грн під 19% річних. Держава періодично компенсувала облікову ставку НБУ. Для цього, зокрема, потрібно було в обласний департамент АПК надавати документи, що підтверджують використання кредитних коштів саме на потреби підприємства згідно з постановою. Цього року ми також оформили аграрну розписку. З одного боку плата за користування зросла до 23% річних. А з іншого – попри високу ставку аграрна розписка все одно є зручним інструментом для аграрія. Адже ми під заставу надали майбутній урожай, зокрема ріпак та сою, яку посіємо тільки в травні.

Також 2018 року ми брали участь у програмі дотацій з тваринництва в розмірі 1500 грн на кожну дійну голову. При цьому не можна було допустити зменшення поголів’я ні на одну тварину. Адже тоді ми мали б повернути дотації, отримані на кожну корову (вимоги постанови).

– Як зараз розвиваєте тваринництво?

– Наразі у нас близько 200 голів, з них 90 — дійне поголів’я. За рік отримуємо 5-6 тис.л молока від однієї корови при добовій продуктивності 20-23 л на голову. П’ять років тому завезли з Данії б/у обладнання — доїльну лінію, молочну ванну на 3,5 т, бойлер з рекуперацією, кормозмішувач тощо. Цю доїльну лінію я разом з братом демонтував у збанкрутілого датського фермера. Відтоді набагато легше працювати, дояркам не потрібно носити важкі бідони. Покращилася якість молока. Годуємо худобу з кормових столів власним монокормом. Для цього вирощуємо кукурудзу на силос, люцерну на сінаж. Я можу спокійно взяти у силосній ямі силос і спробувати його на смак. Недарма в народі кажуть, що молоко корови в неї на язиці. За концкорми слугують зерновідходи та зерно гороху, соняшника, пшениці, ячменю, вівса та кукурудзи. Премікси не застосовуємо, оскільки вартість їх придбання може і не повернутися в кількості отриманої прибавки молока. У нас порода корів — чорноряба голштинізована. Плануємо оновити поголів’я джейсерською породою, оскільки така корова з’їдає менше кормів і дає жирніше молоко. Це важливо, бо за місяць ми витрачаємо кормів на 300 тис.грн. Собівартість молока розраховуємо за тією ціною, за якою продаємо силос і сінаж іншим господарствам. Навіщо себе обманювати і рахувати корми по собівартості, якщо за тонну фуражного зерна пшениці дають 5800 грн, кукурудзи — 4100 грн. а тонна сіна сьогодні коштує 2500 грн.

– Куди реалізовуєте молоко?

– Не так давно почали співпрацювати з ТОВ «Український кристал» – найбільшим та найкреативнішим виробником хлібобулочних виробів у Кам’янці-Подільському. У їхній мережі на автобусних зупинках і продається наше молоко.

Гарна ідея виникла у власника підприємства Володимира Юр’єва – до гарячих свіжоспечених булочок покупцям пропонують придбати також свіже, майже з-під корови парне молоко.

Добовий удій у нас 1-1,3 т молока в день. Якби ці обсяги були на рівні 6-7 т, тоді можна було б говорити про торгівлю з молокозаводами за конкурентними цінами. За 1-1,3 т молока завод дає меншу ціну, аніж за 6-7 т. Наше молоко першого класу, хоча за вмістом соматичних клітин відповідає вищому. Для себе проводжу моніторинг якості власної продукції. Анонімно приходжу в ці магазинчики на зупинках і питаю у продавців та покупців про якість нашого молока. До 15-ї години його встигають розкупити. Адже вміст жиру в молоці, який ми продаємо, 3,7-3,9%. Молока з такою жирністю в місті точно не купиш, адже на полицях магазинів воно максимум 3,2%.

– Чи плануєте осучаснити Вашу ферму?

– Можна було б, але при таких цінах на молоко і прибутковості цього бізнесу – поки що ні. Коли я вкладу 5 млн грн в оновлення ферми, то коли зможу повернути ці кошти не з виручки, а за рахунок прибутку? У тваринництві великі статті витрат — корми, заробітна плата, ветпрепарати та обладнання для них, фільтруючі елементи для молока, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, загальновиробничі витрати тощо. Ми на 200 голів використовуємо 100 га ріллі для вирощування кормів. У рослинництві з 1 га можна отримати прибутку від 5 тис. грн. Відтак зі 100 га — півмільйона гривень. Крім того, у рослинництві на 100 га затрати часу по зайнятості фактично становлять 2 місяці, тоді як ферма завдає тобі «головного болю» протягом усього року. Для мене вона є більше соціальним, аніж прибутковим проектом. У скотарстві залучено 12 осіб, тому при закритті ферми я маю відкрити нове виробництво. Можливо, освоїмо садівництво або будемо вирощувати якісь нішеві культури як-от гарбуз. Про яку рентабельність від виробництва молока можна говорити, якщо за 1-1,3 т переробники навіть взимку дають 9,20 грн/л? Бичків ми за тиждень після отелення продаємо за 800-1000 грн/гол., бо тільки витрати молока на місяць для годівлі бичка у перерахунку на гривні становлять 1500 грн/міс.

– Як підтримуєте Ваших робітників?

– У нас на виробництві працює 30 робітників. Наразі люди зайняті тим, що корчують старий сад і очищають ділянку для ріллі. На тракторній бригаді трактористи проводять ремонтні роботи. З 1 березня по 1 грудня годуємо працівників безкоштовними обідами, а якщо роботи виконуються допізна, то ще й вечерею. Видаємо спецодяг і взуття. Даємо в оренду на 30% дешевше техніку для обробітку городів. Якщо в розпал сезону робітники у задані мною терміни встигають виконати роботи, то вони отримують надбавку в розмірі 20% від розцінки за гектар. Загалом, у сезон в нас зарплата залежить від виробітку, в несезон — від кількості відпрацьованих годин. Преміюємо робітників на День працівника сільського господарства, на Новий рік. Водночас на підприємстві встановлені штрафи за недбале поводження з технікою та вихід на роботу у нетверезому стані й прогули. Іноді краще не прийти на роботу взагалі, аніж з’явитись п’яним, бо у першому випадку штраф становить 100 грн, а за п’янку — 1000 грн.

– Що робите для тих сіл, де орендуєте землю?

– Намагаємося підтримувати інфраструктуру. Коли сильно сніжить — мені з самого ранку телефонують з проханням очистити дороги. Ми прибираємо сніг на дорогах не тільки у тих, де орендуємо паї, а й у сусідніх селах. Щороку підсипаємо дорогу щебенем у с.Калиня. Там же встановили ліхтарі, допомагаємо школі у придбанні інвентаря, закупили для дитячого садочку парти. Мені цікавіше, коли до мене приходять місцеві жителі з пропозицією щось змінити, відремонтувати. Я готовий дати кошти, якщо бачу, що громада зі свого боку також доклала зусиль до реалізації своєї ідеї. Це ж їхнє село, їм там жити.

У мене близько 300 пайовиків. Років 10 тому частка тих, хто брали за оренду грошима, сягала 5%, зараз таких — 80%. Молодіють власники паїв, вони худоби не тримають, і зерно їм не потрібне. За пай ми розраховуємось 1 т зерна, а саме 250 кг гороху, 250 кг пшениці, 250 кг ячменю і 250 кг кукурудзи, або ж виплачуємо грошима.

– Звідки черпаєте нові знання для ведення свого господарства?

– Здивування і навіть заздрість викликають поїздки в Європу в різні господарства. Адже там, якщо маєш бажання працювати, держава надає усі інструменти для розвитку бізнесу. Це і вигідні умови лізингу, і довгострокові кредити під невисокі відсотки, і система дотацій на гектар, на корову тощо. Водночас потрібно вчасно сплачувати податки раз на рік. Я завжди звертаю увагу на те, якою технікою користуються за кордоном, яку систему обробітку застосовують, яку сівалку і коли пускають на поле, чим проводять культивацію, і намагаюсь запровадити це у нас на підприємстві. Водночас, господарюючи на 750 га, потрібно розумно використовувати гроші. У нас у господарстві на вісім одиниць техніки, в тому числі й комбайн, – п’ять трактористів. Мені немає сенсу купувати додатково ще один комбайн. Тому у жнива я його орендую, щоб вчасно провести обробіток ґрунту. Загалом, є цілий комплекс причин, коли вигідніше винаймати техніку.

Я також задоволений, що є учасником Всеукраїнської Аграрної Ради. Оскільки на кожному зібранні, незалежно від теми, завжди можна поспілкуватись зі своїми колегами з різних регіонів, почути хто що вирощує, продає, за якими цінами купляє, яку технологію і техніку застосовує. І це дає свій результат. Також черпаю нові знання на семінарах, конференціях від виробників та дистриб’юторів техніки, насіння та ЗЗР. Навіть працюючи 20 років, я все одно не соромлюсь ставити запитання. Ось так і заряджаюсь енергією щось робити.

Анастасія КАРПЕНКО. Agravery.com.