АКТИВНЕ ЖИТТЯ – КЛАСНЕ ЖИТТЯ
«Після війни саджатимемо квіти», – відповіла учасниця АТО/ООС, коли я поцікавилася, навіщо їй, людині з вищою освітою, здобувати ще одну – дизайнерську. А от її товариш по зброї після дуже серйозних поранень знайшов себе в такій мирній професії, як будівництво. «Хочу навчитися працювати з деревом, – ділився колишній боєць, історик за дипломом, – аби робити щось потрібне власними руками»…
Капітан запасу Родіон ПЛУГАТАРЕНКО віднайшов свою справу, здається, ще 14-літнім військовим ліцеїстом, коли захопився бігом, гирьовим спортом.
Згодом, коли проходив службу в знаменитій «двадцятичетвірці», а затим у легендарному 8 полку (та й в академії Сагайдачного), не раз упевнювався в тому, що фізична підготовка військовика рятує в найскладніших ситуаціях. Тож повернувшись зі сходу, вже точно знав, чим займатиметься.
Своїй завантаженості нині Родіон щиро радіє, бо, за великим рахунком, дотичний до вельми важливої (не побоїмося слова «державної») справи.
Його розробки безпосередньо допомагають підготовці військових розвідників, інших підрозділів, а ще відомих спортивних колективів.
Утім, центр, створений ним, носить доволі скромну назву – спортивний клуб. І сюди можуть приходити пересічні громадяни від дитсадківського до пенсійного віку. Як бачимо, діапазон охоплення досить широкий, тож доводиться учитися постійно.
І хоча за плечима Родіона ще одна вища освіта (керівник клубу – магістр з фізкультури й спорту), не перестає вивчати спеціальну літературу, брати участь у вебінарах, семінарах, переймати досвід видатних тренерів і теоретиків.
І все ж навіть за актуальності патріотичного спрямування Родіонової діяльності це лише, як то мовиться, верхівка «айсберга», бо унікальність цього явища в меті і формах реалізації його задуму.
І в зв’язку з цим нам усім буде не зайвим пригадати, яких глобально загрозливих розмірів наразі набирає проблема гіподинамії, позбавляючи людство найголовнішого запобіжника здорового довголіття – рухливості.
Отож, Родіону хотілося створити не такий собі фітнесовий простір, у котрому бажаючим можна було б на дозвіллі «потягати залізо», покачати прес або ж покрутити на турніку «сонце», а дати дорослому, дитині відновити, умовно кажучи, рухову гармонію.
За тотальним захопленням винаходами останніх десятиліть ми, власне, й не помітили, як аптечна мережа стає потужною індустрією, та на жаль, не панацеєю для організму, що дедалі більше «пробуксовує».
Насправді ж все геніальне – просте. Рух – це життя. Але не безсистемний. Щоб відновити функції, подаровані homо sapiens природою, необхідно найперше визначити «слабкі» місця, аби «механізм» запрацював.
Ось, до прикладу, хтось непогано бігає, а от з підтягуванням у нього «напряг». Інший, присідаючи зі штангою, не в змозі пройти декілька кілометрів без задишки. І все йде від незнання азбуки правильного руху. От і виникає необхідність визначення для кожного індивіда рівня «важкості», котру треба здолати, працюючи, за висловом Родіона, на високому пульсі. І це того варте, бо ж тільки в здоровому тілі – здоровий дух.
Це не заклик до того, щоби всі негайно поздавали до ломбардів улюблені гаджети: дозоване користування ними, звісно, не шкодить. Але гарний настрій, висока працездатність, натхнення можуть з’явитися у тілі з відновленою гармонією.
– А дружина, Родіоне, не проти, що левову частку доби Ви проводите в залі?
– Власне, я і познайомився з нею на заняттях. Сьогодні вона мій компаньйон, якщо хочете, менеджер, соратник. Так що ніяких непорозумінь в цьому плані в нас з Анастасією нема.
– А син? Він ще маленький…
– Шестирічний Руслан теж при ділі: опановує у секціях тхеквондо, вільну боротьбу. Нудьгувати йому ніколи. Восени – до школи.
Не так давно Родіон Плугатаренко захищав Україну від посягань на її суверенітет, а сьогодні – на лінії боротьби з людською лінню, депресією, невмінням розпорядитися своїм здоров’ям – найбільшою цінністю, зневірою у свої сили, можливості. Це не менш важливо, бо здорова нація – золотий фонд будь-якої держави.
– Є у Вас, Родіоне, заповітна мрія?
– Звісно, що так. Хочу, щоб кожний з нас усвідомив: «Активне життя – класне життя!»
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
