То рідіють чи ні ліси Кам’янеччини або Чому над лісівниками навис Дамоклів меч

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Все частіше шпальти газет та телеефіри заповнюють повідомлення про незаконну вирубку лісів на теренах України. Простори Інтернету заполонили фото «облисілих» Карпат. Громадськість б’є на сполох, мовляв, вночі ліс вивозять фурами, а покарання для вандалів так і немає. Зрозуміло, що дерева споконвіків рубали, рубають та будуть рубати, але чомусь саме останнім часом на цьому надзвичайно акцентують увагу. І найприкріше те, що поруч із дійсно нелегальним «розчищенням» території Івано-Франківської, Закарпатської та Львівської областей, де це відбувається для будівництва нових готельних комплексів, лижних трас товстосумів та мажорів, під гарячу руку часто-густо потрапляють і законослухняні лісівники.

Що вигідно для лісу та людей

Найбільша проблема лісів – відсутність хороших господарів. Громадськість на кожному кроці трубить про незаконне винищення дерев цінних порід та так звані «санітарні вирубки», під прикриттям котрих вирізають гектари добротних лісів. Нагадаємо, 11 травня Кабмін прийняв рішення про тимчасове припинення санітарно-оздоровчих заходів (рубок) у лісах до перегляду Мінприроди, Мінагрополітики, Держлісагентством нормативно-правових актів, які регулюють порядок та правила їх здійснення. Якщо говорити мовою лісівників, то санітарною вирубкою вважається видалення сухостою, всихаючих та ослаблених, пошкоджених шкідниками, хворобами або внаслідок стихійних явищ чи техногенних впливів окремих дерев або їх груп. Однак, аби очистити ліс від сухостою чи хворих дерев, повинен бути висновок лісопатолога, який зафіксує ті дерева, які дійсно пошкоджені й підлягають вирубці або ж готові піти на пилораму в якості промислової деревини.

На Хмельниччині працює 26 лісогосподарських підприємств, з яких 10 є державної форми власності й 16 – комунальної. І практично на них усіх наразі ведеться, не побоюсь цього слова, полювання. З одного боку, добре, що громадськість виявляє активність та цікавиться, як використовуються надра їхнього регіону, але досить часто це переходить всі межі.

Питання незаконної вирубки лісів знаходиться й на особистому контролі очільника області. Так, на Хмельниччині за дорученням голови ОДА Олександра Корнійчука розпочала роботу спеціальна комісія, яка має встановити, наскільки законними є вирубки лісів в різних куточках краю.

– Останнім часом побільшало звернень від громадськості, яка обурена фактами вирубки лісів. Селяни з різних куточків області скаржаться, що балансоутримувачі лісових насаджень безконтрольно вирізають та вивозять кругляк. Особливо це стосується спеціальних лісогосподарських підприємств, які є комунальними підприємствами районних рад, – зауважує на сайті ОДА її голова.

Наприкінці зими на території Чабанівської, Грушківської сільських та Староушицької селищної рад намітився «лісовий бунт». Громади стали горою за навколишні лісові масиви, вважаючи, що КП «Надра Кам’янеччини» користується тутешнім лісовим фондом нераціонально. Тоді ж, нагадаємо, на сесіях місцевих рад було прийняте рішення про звернення до очільника районної ради з клопотанням про передачу лісу, що був у користуванні «Надр Кам’янеччини», у комунальну власність територіальних громад. Останні мають бажання створити на базі органів місцевого самоврядування комунальні підприємства, які б і взяли в свої руки утримання Державного лісового фонду. Проте все виявилося не так просто, адже згідно з Лісовим кодексом України, лісовий фонд, що знаходиться поза межами населених пунктів, є державною власністю й передачі у відання територіальних громад не підлягає. Та й якщо глянути правді у вічі, чи змогли б територіальні громади утримувати власні комунальні підприємства, нараховувати заробітну плату працівникам? Щоб створити КП із хоча б п’ятьма працівниками, лише на заробітну плату потрібно було б витрачати близько 200 тис.грн. на рік. Десь там, у «верхах», мають чітко прорахувати, як буде вигідніше й для лісу, й для людей. Але цілком зрозуміло, що якщо ліс росте, а держава не має від цього ніякої користі – це ніщо інше як невиправдана розкіш.


Зрубати дерево не так просто, а головне — дорого

Термін тимчасового припинення санітарно-оздоровчих рубок у лісах стік, а на сесії Кам’янець-Подільської районної ради було прийнято рішення відтепер завжди перед вирубкою ставити до відома про це відповідні територіальні громади та районне керівництво. Тож перед тим, як розпочати планову вирубку 1,8 га дубового господарства поблизу с.Грушка (в народі урочище «Лутава»), директор КП «Надра Кам’янеччини» Ніна Скавренюк ознайомила громадськість, очільника Грушківської сільради та місцевих депутатів з місцем вирубки, усіма дозволами та необхідними паперами. Побачити, як і що рубатимуть у лісах поблизу Грушки, пощастило й редакції «Краю Кам’янецького».

Провівши на місці суцільної вирубки майже півдня, особисто я зрозуміла: зрубати дерево не так просто, а якщо ще й незаконно, то захмарно дорого й ризиковано. А ще, як виявляється, в дерева, як і в овоча чи фрукта, є певний вік стиглості, згідно з яким його можна й потрібно зрізати, щоб отримати вигоду. В іншому випадку воно просто висохне чи згниє дарма.

– Люди не можуть не вирубувати лісів. Так, для людського ока ліс — це краса, місце відпочинку, але разом з тим він є засобом існування, — розповідає про реалії життя Ніна Дмитрівна. — В тих же Грушці чи Старій Ушиці, де до цього часу немає газу, дрова є чи не основним джерелом обігріву. Де людям їх купляти, як не під час вирубки тут же, під боком? Дерева можна рубати лише певного віку, а як економічний ресурс тримати ліс вічно просто немає сенсу. Вік стиглості цих дубів зверх 100 років. Ми їх зрізаємо для реалізації, а наступного року посадимо молоді, якими, маємо надію, користуватимуться вже наші нащадки. А зрубати дерево дійсно непросто. Якщо хтось самовільно вирішить зрізати собі якесь деревце, його чекатиме штраф від 1000 гривень і більше. Сума залежить від діаметру зрубаного дерева, подекуди воно може вартуватиме крадієві близько 5000 грн.

А контролюючих органів над головами лісівників таки вистачає. Це й екологічна інспекція, управління лісового та мисливського господарства ОДА тощо. Крім того, Державне агентство лісових ресурсів України рекомендувало директорам лісогосподарських підприємств долучати до складання та узгодження планів санітарно-оздоровчих заходів представників громадськості, голів (або їх заступників) районних рад та адміністрацій, сільських голів, представників екологічних комісій відповідних рад, депутатів та громадськість.


Дуб хочуть, сосну не дуже…

На 1,8 га дубового господарства в урочищі «Лутава» практично все дерево класифікували як цінну деревину, тобто таку, що підлягає реалізації. Ціни на неї формуються щоквартально й беруться з аукціону, тож всі закиди про те, що «директор ставить ціни, які хоче», не мають жодного підгрунтя. З 1 липня ціни на дуб зросли катастрофічно й подекуди сягають 15 тис.грн. за кубометр першого сорту. Він в основному продається юридичним особам-лісопереробникам. З кожного проданого кубометра сплачують ПДВ (шоста частина від ціни, яка іде в державну казну) та попенну плату. На жаль, сільському бюджету з цього не перепадає нічого, але це знову ж таки прогалини законодавства.

А от із санітарних вирубок певний відсоток у сільську скарбницю відраховується. Так, наразі готуються матеріали на проведення суцільної санітарної вирубки на 0,6 га хвойних насаджень поблизу Грушки, фактично поруч із суцільною вирубкою. З сосни ще певну користь отримати можна (сільчани часто купують її на господарку), а от із ялини вже навряд чи. Ці дерева в подільських лісах почали масово сохнути через посуху, яка триває вже декілька років. Їхня коренева система не пристосована до довготривалої відсутності вологи, тому й страждає найпершою. Тож санітарні вирубки в хвойних лісах останнім часом почастішали.

–         Взагалі-то санітарна вирубка – справа збиткова для лісівників, адже користі з деревини, яка висохла чи зогнила, мало, — пояснює Ніна Скавренюк. — Робиться це для того, щоб унеможливити перекидання хвороб та шкідників на здорові дерева. Ліс стає чистішим та привабливішим для відпочинку.

Дерев багато, роботи ще більше

–         Ялина, 16, дрова, ялина, 20, дрова.., — незрозумілий спочатку шифр, яким спілкувалися інженери лісового господарства КП «Надра Кам’янеччини» Володимир Шевчук та Юрій Валяровський, згодом виявився діаметром стовбура та призначенням дерев, які зрубають під час санітарної чистки.

Спершу було дивно, як ці двоє чоловіків справляються на 0,6 га санітарної вирубки лісу. Це ж до кожного дерева потрібно підійти, виміряти висоту, визначити діаметр, все це записати й не забути поставити відповідні позначки та відбиток клейма фарбою.

–         Складаємо план ділянки, відміряємо межі, потім вимірюється висота дерева для визначення розряду висот, щоб зробити матеріально-грошову оцінку, — розповідає про тонкощі своєї роботи Володимир Володимирович. — Наразі ж ми робимо суцільний перелік дерев, визначаємо середню ступінь діаметрів відповідно до порід, сортуємо за категоріями технічної придатності: ділова, дров’яна чи напівділова. Потім вираховується рентна плата, яка сплачується в сільський бюджет.

Нелегко живеться й лісникам. Так, Іван Храмой кожного дня мусить бути на ногах, вірніше на колесах, бо тільки завдяки роверу більш-менш встигає об’їхати свої володіння. От і зараз, як розповідає лісник, у нього гаряча пора: влітку частішають лісові пожежі та й стерня після жнив — під грифом «вогнезаймисто».

Дуб має бути в шубі, але без шапки

–         От що Ви тут бачите? – питає Ніна Дмитрівна, вказуючи на територію, що заросла, як на мене, чагарниками. — Нічого? І так вважає більшість. А це місце колишньої вирубки, де ще кілька років тому було проведено суцільну санітарну вирубку сухої ялини. А тепер придивіться пильніше, – підводить уже ближче до «чагарників» директор комунального підприємства.

–         Овва! Та тут же дубочки! – вбачаю темно-зелене дубове листячко, що хитро сховалося в кущах.

Як виявилося, серед ось таких «чагарників» і ростуть маленькі дубки. Їх висаджують на місці суцільних вирубок лісівники із дотриманням всіх правил і технологій. Тут діє принцип «дуб має бути в шубі, але без шапки». Тобто все, що росте й ховає від людського ока тендітні деревця, їм тільки на користь, адже таким чином захищає їх від сонця, висушування та враження шкідниками. Лісник же стежить, щоб кущі не виростали вище дубків і не закривали їх зверху. З часом, коли дуб підросте й зміцніє, він сам «заглушить» всі ті чагарники. Людина, яка в цьому не розуміється, помилково вважає лісівників безгосподарниками й ледарями. Насправді ж це зовсім не так, а ліс  — не город, де все має бути виполено. Але хіба ж будеш розповідати про все це кожному стрічному? І життя не вистачить…

Замість епілогу

Ось так і живуть лісівники. Відбиваються від наклепів про безгосподарність та професію «не бий лежачого». Звітують щодо кожного зрізаного дерева та терплять звинувачення про знищення легень планети. А ще з нетерпінням чекають на реформу лісового сектора, у відсутності котрої половина проблем лісових господарств.

І хай це прозвучить для багатьох як небилиця, але згідно з багатьма статистичними дослідженнями насправді в Україні на офіційних вирубках масово ліси не вирубують. В останні роки спилюються лише 0,8% від загальної площі всіх придатних для вирубок лісів. Зрубана деревина дає країні прибутки, на що не можна просто так махнути рукою. І це не злочин проти природи, а цілком нормальний економічний процес. І ліс відновлюється, садять нові дерева. Інше питання — нелегальні вирубки, але й їх, за офіційною статистикою, лише 0,05% від легальних. Із нелегалами намагаються боротися. Так, останнім часом набули популярності пілотні комерційні проекти з моніторингу вирубки лісу за допомогою дронів. А Прем’єр-міністр Володимир Гройсман для цих цілей розпорядився проводити аерофотозйомку лісів. Планується, що вже до кінця серпня ми матимемо чітку картину того, скільки ж вирубали українського лісу.

Наразі ж усім нам, незалежно від того «за» ми чи «проти» вирубки лісів, потрібно усвідомити одне: є ліс з деревиною, якою потрібно користуватися, а є ліс, який потрібно висаджувати й берегти. Бо він не тільки виробляє кисень, а й є продуктом використання, яким за теперішніх скрутних економічних умов було б грішно не скористатися.

Діна КУШНІР

Додати коментар