Щеплення від несамостійності

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Сказати, що боєць спеціальної патрульної роти в/ч 3053 Володимир ШОВДРА випадково став військовим, мабуть, було б неправильно: є в ньому виваженість, метикуватість, надійність, без котрих годі й уявити собі справжнього вояка.

Здавалося б, стабільність супроводжувала Володю в усі визначні моменти його життя – після дев’ятирічки вступив до коледжу, захистив диплом, пішов на строкову… Все, як і в багатьох ровесників. На дозвіллі полюбляє читати або ж накручувати зо два-три десятки кілометрів на «вєліку», у дитинстві трохи займався боксом – олімпійцем не став, а здачі за потреби може дати.

Коли після «учебки» в Золочеві його направили туди, де майже цілорічно «море, сонце, пляж», особливо не тішився, бо ж служба є служба. Отож, ретельно виконуючи обов’язки старшини роти, виховував молодих, які, на його думку, нині занадто «зігріті» опікою, адже тільки скуштувавши не один пуд солі, можна вважати себе щепленим від несамостійності, страху перед небезпекою, моральної нестійкості.

Узимку 2014-го доля підкинула контрактнику Шовдрі та його товаришам непростий іспит. Згадуючи цей період, Володя розмірковує: «Може, це й парадоксально, але там, на Майдані, було набагато страшніше, ніж на позиціях АТО. Важко було усвідомлювати, що громадяни однієї країни йшли «стінкою» один на одного…».

Далі був березень 2014-го, коли під ворітьми Сімферопольского гарнізону тинялися козачки, паркувалися російські військові «Урали» й старші командири наказували визначитися, з ким ти.

— Але ж дійсно, дехто з тих, – нагадую, – хто присягав українському народові, залишився в Криму.

— Для мене, – упевнений Володимир, – таке питання не стояло, бо інакше, як би я дивився людям в очі?

Отож, прибувши в розпорядження Західного командування, отримав два вихідних, після чого вирушив на Донбас. Ото вже тоді «накаталися» – Донецьк, Луганськ, Маріуполь… Майже не спали.

Дивували не лише «хронічний» смог шахтарських міст, а й маси людей, крикливих, агресивно налаштованих, безлад у приміщеннях облрад – незрозуміло, ким вони були зайняті, в повітрі пахло чомусь газом і тривожним наближенням подій, які акумулювалися в некерованому натовпі.

Незабаром виповниться десять років з того моменту, коли нацгвардієць Володимир Шовдра підписав свій перший армійський контракт, і сьогодні він зовсім не жалкує про це, бо шукати легшого хліба не в його характері.

                                                                                                                                                                                                                                                   Лариса МАСЛОВА.

Додати коментар