Родина СОКОЛАНІВ з с.Гаврилівці: “Шейла стала для нас подарунком долі”

 

 

 

 

 

 

 

 

Серія історій “У рік Собаки разом із хвостатим другом” триває. Розповіддю про свою собаку на ім’я Шейла ділиться родина Соколанів з с.Гаврилівці.

– Ми з чоловіком собачники по життю, тож коли переїхали в приватний будинок, питання заводити пса чи ні навіть не поставало. Звісно, заводити! І те, що це має бути дівчинка породи німецька вівчарка, було вирішено одразу.

Ми довго й ретельно шукали СВОЮ собаку, телефонували та їздили за всіма оголошеннями, які тільки знаходили, оглянули десятки цуценят. Для нас було неважливо, титулована собака чи ні і який у неї родовід. Ми шукали ПОГЛЯД… І яке ж то було невимовне щастя, коли одного прекрасного дня наші очі нарешті зустрілися з оченятами-бусинками півторамісячного хутряного клубочка! Все вирішилося за секунди. З того часу минуло сім років, і сьогодні для нас Шейла – це не собака, не охоронець, а улюблениця, друг, яка розуміє все на рівні не слів, а якихось вищих матерій. По її гавкотінню чітко зрозуміло, що вона хоче сказати, чи то: «Виходьте до воріт, до вас прийшли!», чи то: «Там перехожий, і я просто демонструю, що на подвір’ї є собака. Не відволікайтеся від справ».

Як часто ми, знаходячись вдома, говоримо, що треба було б із Шейлою погуляти. Виходимо на вулицю – а вона вже радісно біжить до хвіртки. Під час таких прогулянок, коли собака радісно бігає навколо, час від часу торкаючись, приносить м’ячик чи палицю, всі проблеми й негаразди відходять на задній план. Коли ж із якихось причин хоча б раз на тиждень не вдається вибратися в таку маленьку подорож, ми відчуваємо в цьому настільки велику потребу, що аж дух захоплює. Ми розуміємо, що це конче потрібно нам усім – і сім’ї, і собаці, хоча Шейла зовсім не обмежена в русі. Адже на подвір’ї, окрім добротної буди, є ще й зручний просторий вольєр. Але спілкування та взаєморозуміння, що існує між нами, дорогого вартує. Сьогодні Шейла – наша найперша подруга.

І ще одне ми усвідомили після переїзду в приватний будинок: велику собаку не можна тримати в квартирі, бо вона там просто мучиться. У всякому разі, зараз ми б ніколи такого не зробили.

Ще один цікавий момент – вона якось своєрідно ставиться до котів. Чужих ганяє заради спортивного інтересу, але наші коти – то її діти. Вона їх вилизує, вичищає, спить з ними, грається тощо. А її спілкування з кошенятами – то взагалі чудо: вона стежить, щоб вони не втекли, носить їх, обнімає, язиком ніжно масажує животик…

Наша Шейла саме така собака, як ми хотіли, вона – втілення нашої мрії і навіть більше. Скажу по правді: ми навіть не очікували, що в нас буде такий чудовий домашній улюбленець. Це справжній подарунок долі…

Наталя КАМІНСЬКА.

 

Додати коментар