“Чотири весілля” по-кам’янецьки

16 березня в ефірі телеканалу «1+1» відгуляло новий випуск найвесільніше реаліті-шоу «Чотири весілля-6». Цього разу квартет наречених з Києва, Дніпра, Старожинця і Кам’янця-Подільського змагався за медовий місяць на берегах Балтійського моря, в Юрмалі. Кам’янчани Юлія та Вадим Головатюки відзначили свій найпам’ятніший день у традиційному європейському стилі, отримавши в результаті 139 балів і здобувши перемогу в шоу.

З норовливою нареченою, «справжньою леді з Кам’янця-Подільського» наша сьогоднішня тет-а-тетова розмова…

– Як наважилися взяти участь у найвесільнішому шоу країни?

– Якось за кавою одна з моїх подруг розповіла, що програма «Чотири весілля-6» оголосила кастинг молодят і запропонувала мені взяти в ній участь. «Чому б ні, я таке люблю», – подумала я собі і, порадившись з Вадимом, подала заявку на участь у шоу. Сталося це в квітні, саме перед Великоднем. 7 травня відбулися зйомки знайомства з нареченими, а вже 8 травня ми гуляли на першому весіллі в Марини, яке в ефірі було останнім. Наше з Вадимом весілля ми відіграли 17 липня. Загалом, у рамках програми я 4 червня побувала на весіллі в Юлі з Києва та 5 серпня у Тані з Дніпра.

– То Ви все літо виспівували «Гірко»?

– Так. Трапляються програми, коли за один місяць випадає відіграти одразу всі 4 весілля, а в нас це задоволення розтягнулося на все літо. Тож протягом кількох місяців довелося тримати язика за зубами, бо за умовами спеціального контракту ми не мали права розголошувати деталі зйомок, хоча так хотілося.

– У програмі Вас показали досить таки норовливою нареченою…

– Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася в нічному клубі у Хмельницькому, де з подругами відзначали мій день народження. Вадим прийшов з другом і, недовго думаючи, давай знайомитися. Почав випрошувати мій номер телефону, пропонувати підвести додому. Я не дуже хотіла, але, зрозумівши, що хлопець так просто не відчепиться, погодилася. А подруги вмовили мене дати йому номер телефону. Я погодилася, але з умовою: якщо він мені не сподобається, не буду брати слухавки.

– Тобто з першого погляду кохання не склалося… Чим же він все-таки підкорив Ваше серце?

– Я завжди чомусь гадала, що гідна кращого… Але з часом зрозуміла, що так міцно і самовіддано, як Вадим, мене кохати ніхто не зможе. А підкорив він мене тим, що дозволяв кермувати його автівкою. А для мене це така радість… Я досвідчений водій, обожнюю машини. Він це зрозумів і все частіше під час наших побачень просив мене сісти за кермо, бо то його нога болить, то він трохи пива перебрав.

Це Ви про ті червоні «Жигулі», на яких роз’їжджали в програмі?

– Ні, «Жигулі» – то задум редакторів програми. Телевізійники вирішили, що ми ще дуже молоді, щоб самостійно заробити на таке авто. Ймовірно, вони хотіли це обіграти таким чином, ніби жених бідний, нічого не має, а я така норовлива наречена, але в нас склалося кохання… Насправді ж у Вадима «Мазда-6», яку він придбав сам.

Чоловіка це не образило?

– Він довго переймався тим, що скажуть про це його друзі. Та й виходило, що ми святкуємо весілля в найдорожчому ресторані міста, але при цьому їздимо на «Жигулях»… Та на суперечки часу не було, бо зйомки відбувалися в переддень весілля.

– Була метушня?

– Цього ж дня потрібно було ще й формально розписатися у РАЦСІ, встигнути на вечірнє вінкоплетіння, приділити увагу друзям… Словом, зйомки історії нашого знайомства, яке на екрані показали за 5 хвилин, відбувалися з 9.00 до 20.00. А далі, аж до 1 години ночі, тривало вінкоплетіння. Вадим, за доброю слов’янською традицією, повернувся додому в Хмельницький, аби зранку до мене вже з почестями прийти. А я відправилася хоч дві годинки поспати, бо о 4-й ранку – підйом!

– Наречені, коли оцінювали Ваш образ, висловили декілька зауважень щодо Вашого макіяжу, мовляв, він був недоречним…

– Коли я планувала свій образ, хотіла зробити акцент на очі – надати їм синій тон. Бо наше весілля було в синіх кольорах. Пригадайте, весільний букет складався з білих і синіх квітів, у чоловіка був темно-синій костюм і синя краватка… Мій мейкап мені подобався. А дівчата могли багато чого сказати, та з усіма їхніми зауваженнями я категорично не погоджуюся. Наприклад, у коментарях шоу вони зазначили, що моя сукня й фата заважкі.

– …Навіть голос за кадром у своїй манері кинув жартівливу репліку: «принцеса, хоч і в кольчузі»…

Насправді мій весільний наряд був зручним. Я з легкістю протанцювала все весілля. Фату, як і плаття із відчіпним шлейфом, шили на замовлення в Кам’янці-Подільському, хоча спочатку їх шукала далеко за його межами. Це було вбрання моєї мрії. На сукні була така ж вишивка ручної роботи, як і на фаті. Головний убір був довгим, як я й хотіла. Звісно, щоб фата не злетіла, підібрали під неї спеціальну зачіску. Хвилювалася лише, аби нові туфлі не намозолили. На щастя, в найвідповідальніший день вони мене не підвели.

– Одна з конкуренток прокоментувала Ваші туфлі: «Таке враження, що вона зібрала весь бісер з Камянця-Подільського собі на шкари».

Туфлі з перлинок кольору айворі я купила в Чернівцях. Це було кохання з першого погляду. Вони єдині в своєму роді. Мама відмовляла мене від ідеї вдягнути туфлі із 12-сантиметровим підбором, бо треба було в них вибути цілий день. Але я її запевнила, що все зможу. Та й весілля раз у житті.

– Юлю, у Вас було найдорожче весілля з четвірки наречених – 150 тисяч гривень. Якщо не секрет, в скільки тисяч Вам обійшовся образ нареченої?

– Одне можу сказати точно, на весілля загалом ми потратили більше, ніж 150 тисяч. Урочистість відбувалася в найдорожчому ресторані міста – «Клеопатрі», відповідно меню підбирали найкраще й найексклюзивніше, був фуршетний стіл. Все було декоровано живими квітами. На гулянні веселилося 130 осіб… Вбрання нареченої обійшлося в 750 доларів, за туфлі заплатили ще 100 американських купюр. Пригадую, тато, забираючи вже готове плаття з майстерні, пожартував: «Щойно закинув «Жигуля» на спину».

– Готові були до таких витрат?

– З батьками ми все заздалегідь обговорили. Домовилися, якщо виникнуть якісь фінансові нюанси, то краще ми запросимо менше гостей, відмовимося від чогось, але найпам’ятніший день свого життя я хочу провести в сукні своєї мрії. Я в батьків одна дитина. Вони мріяли про моє весілля, хотіли, щоб воно було казковим. І наші мрії співпали. Єдине, що батько розраховував на одну суму, а вийшла трішки більша…

Я дуже люблю своїх батьків і принагідно хочу подякувати їм за фантастичну організацію весілля. Вони щиро хвилювалися за мене, підтримували, як психологічно, так і фінансово. Не думаю, що всі батьки сьогодні спроможні зробити таке весілля своїм дітям. Вони з нетерпінням чекали день ефіру «Чотирьох весіль». І як тільки закінчилася програма, тато одразу ж до мене зателефонував, розповів, що до нього посипалися численні дзвінки із побажаннями якнайшвидше дочекатися внуків… Для багатьох цей ефір став справжнісіньким сюрпризом.

– Пробачте мою цікавість, але до поповнення в родині вже готові?

– Діти обов’язково будуть, але згодом. Я спочатку хочу влаштуватися на хорошу роботу, деякий час попрацювати. Хочу розвиватися як особистість.

– Кого з наречених вважали своєю головною конкуренткою?

З самого початку це була Юля з Києва. Її весілля в стилі ф’южн мені сподобалося найбільше. У неї була дуже гарна виїзна церемонія на березі річки,  гармонійно підібрані кольори весілля. Не сподобалося лише святкове меню. От у нас, на Хмельниччині, прийнято, щоб столи аж вгиналися від страв. У гостя завжди є вибір – скуштувати те чи інше. У Юлі, звісно, їжа була смачною, але різноманіття як такого не було. Склалося враження ніби стіл був порожній. До речі, за всю програму найбільше балів я поставила саме Юлі. Я свідомо ставила їй високі оцінки, бо розуміла, що якщо у фіналі виграю не я, то вона точно. Її весілля було дійсно чудовим. Таню своєю прямою суперницею взагалі не вважала. Бо, буває, що день народження я відзначаю так, як вона відгуляла весілля. Наприклад, коли передача виходила в ефір, до нас на спільний перегляд завітало 14 друзів. Це, умовно кажучи, як половина Тетяниного весілля.

– Попри всі відео- та фотозйомки, хвилювання вдалося відчути себе принцесою на своєму святі, змогли розслабитися?

– Розслабилася лише після першого танцю молодят. Відтоді жодної хвилини не сиділа місці. Я насолоджувалася своїм святом сповна, не хотіла нічого пропустити. Та й весілля в нас гуляли два дні. В перший, офіційний, день були присутні всі наречені-конкурентки, знімальна група. А вже на другий день залишилося лише 60 найближчих людей. От тоді «відірвалися» по-справжньому.

– В останні хвилини перед оголошенням результату шоу дуже хвилювалися?

– Я від переживання й слів дібрати не могла, коли режисери брали коментар. Дівчата, навпаки, були надто впевненими в собі. Вся інтрига в тому, що ми дійсно до останньої секунди не могли знати, хто переможе. Бо саме перед фіналом, який відбувся 6 серпня, у нас та наших чоловіків забрали мобільні телефони, аби ніхто ні з ким не зміг зв’язатися. За умовами проекту, в Дніпропетровськ з’їхалися усі 4 женихів і лише за одним у готель приїхало чорне авто… Коли у найбільш хвилюючий момент Вадим підійшов до мене й закрив долонями очі, мене аж трусило від радості, не могла вимовити й слова.

– Не шкодуєте, що альбом з оцінками не переглянули?

– Ні. Бо хоч ми й «випустили» його в небо разом з повітряними кульками, але вже поза камерою у готельному номері за келихом шампанського частково розсекретили свої оцінки.

– Чи був якийсь обряд на весіллях суперниць, який Вас найбільше здивував?

– Був. На Хмельниччині є традиція, коли після зняття фати свекруха покриває невістці голову білою хусткою. У Тані на святі свекруха замість білосніжної хустини зав’язала на волосся нареченої золоту стрічку. Що це символізує нам не пояснили, та й запитувати про таке якось недоречно.

– З кимось зі своїх суперниць підтримуєте зв’язок?

– Після зйомок ні з ким не контактую. Лише Таня з Дніпра цікавилася, як ми з’їздили на море. Марина зі Сторожинця у соцмережі вітала мене з Новим роком, я її – з Різдвом і 8 Березня. А на другий день після ефіру програми у неї народився хлопчик, з чим я її також поздоровила.

– Де проживаєте після одруження?

– Проживаємо у батьківському будинку в передмісті Кам’янця-Подільського. Мої тато й мама мешкають біля Києва, там і працюють. Чоловік вдома займається ремонтом машин. Це його хобі, яке приносить також і дохід. Поки я ще не працюю, допомагаю йому їх лагодити.

– Як? З таким манікюром?

– Так. Я в автівках розбираюся. Сама дивуюся зі свого захоплення. Мені вже скоро замість суконь чи інших жіночих «штучок», цікаво буде поміняти карбюратор. От люблю я розкручувати всякі там гвинтики… Можу навіть сама помити машину. Спочатку я допомагала чоловікові, аби його підтримати, та тепер це вже звичка.

– Нічогенько! Таку леді важкувато уявити за суто чоловічим заняттям… Можливо, невдовзі в цій сфері відкриєте сімейний бізнес?

– В принципі, хотілося б щось своє спробувати, працювати на себе… Побачимо…

– Про щось шкодуєте?

– Моє весілля було саме таким, про яке я мріяла. Тато за руку вів мене до вівтаря, діти посипали наш прохід пелюстками троянд… До слова, дуже зраділа, що майже одразу після нашого з Вадимом весілля ці маленькі розумнички взяли участь у програмі «Україна має талант». Там вони також гідно себе показали. Шкодую хіба лише про те, що в Дніпропетровську, коли оголошували результат шоу, я на камеру привітала свого чоловіка з ювілеєм. Саме в той день йому виповнилося 25 років. Хотіла йому зробити сюрприз, аби мої слова любові до коханого почула вся Україна. Але в ефірі цього не показали. Так як і не показали дуже багатьох цікавих моментів з самої урочистості. Розумію, що в рамках проекту ефір обмежений, але знімальна група знімала все наше весілля – від виїзної церемонії до розрізання короваю. А в нас було на що подивитися і чим себе зайняти – запальні індійські танці, саксофоніст, пікантні конкурси, страва від шеф-кухаря, бармен-шоу, бочка з пивом, домашня випічка, шоколадний фонтан, екзотичні алкогольні напої… Спеціально за день до весілля мій хрещений батько з Хмельницького привіз п’ятиярусний торт, оздоблений живими квітами, а матка з Кам’янця-Подільського – величезний коровай. Але й навіть цього не показали. На попередніх весіллях такого не було. Хто був на нашому святі, той знає, що було весело і цікаво. Навіть самі дівчата-учасниці на моєму весіллі веселилися до кінця. А як відомо, знімальна група завжди на урочистості доти, поки там розважаються учасниці.

– Яке воно, Балтійське море?

– В ньому ми не купалися, бо в Латвію полетіли тільки 3 жовтня. Багато часу пішло на виготовлення документів в зв’язку зі зміною прізвища. Тому плавали лише в критому басейні з морською водою. Проживали ми 7 днів у готелі в лісі на березі моря. Це таке місце, де всі будиночки дерев’яні, дуже затишні. Багато гуляли пляжем. Їздили на екскурсію в Ригу. Хоча путівка дійсна протягом року, ми з чоловіком вирішили поїхати у весільну подорож одразу, аби зберегти ще всі відчуття свята. Після поїздки до нас телефонували зі студії «1+1», цікавилися, чи все нам сподобалося. Звісно, ми усім задоволені. Візи, страхування, переліт і проживання в найдорожчому 5-зірковому готелі, безкоштовні сніданки – все це входило у путівку.

Після нашої перемоги на шоу було багато пліток, що ми виграли, бо заплатили знімальній групі. Це неправда. Не розумію, який сенс нам це робити, якщо ми за наші весільні гроші так само могли поїхати у подорож. Та й без участі у програмі, моє весілля все одно було б таким, яким його побачила вся Україна.

– Юлю, які Ваші рекомендації молодятам, які ще вагаються, чи подавати заявку про участь у цьому реаліті-шоу?

– Неодмінно варто спробувати, навіть якщо маленький бюджет весілля. Це дуже цікаво. Участь у цій програмі – великий досвід спілкування з людьми.

А перемога в шоу залежить від дівчат-суперниць, яким, до речі, важливо не до кінця розсекречувати свої плани, бо не всі можуть бути щирими кінця.

Ольга ОЛІЙНИК.

Додати коментар