Чому підлітки все частіше заграють зі смертю заради вдалих кадрів

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Мости у Кам’янці-Подільському приваблюють не лише туристів та романтиків, але й людей, які, на жаль, вирішили із життям попрощатись. Хтось робить це у звичайний спосіб – шугає головою вниз, часто навіть не усвідомлюючи, що вороття уже не буде. А хтось розтягує момент суїциду на довгі роки.

Українські підлітки активно переймають закордонний тренд – заради вдалих кадрів вони чіпляються за потяги, трамваї та інший електротранспорт (зачепери), звисають з дахів багатоповерхівок (руфери), ходять по перилах мостів без страховки, піднімаються на небезпечні будівлі.

Так, днями відомий київський руфер, кількість підписників якого в Instagrami сягає 100 тисяч, опублікував відео та фото, на яких він ходить без страховки по перилах Замкового мосту. Під фотографіями своїх витівок він опублікував банальний філософський текст: «Все, що можна купити за гроші – вже нічого не варте». Цікаво, а чого, на думку хлопця, варте його життя?

Під постом понад 9 тисяч лайків та сотні захоплених коментарів: «круто», «чудовий пост», «давай зробимо це разом», «ти найкращий». А головне, у відповідь Стас ні хвилини не сумнівається, що у нього все під контролем.

Кожного року від таких смертельних розваг в Україні гине близько 20 підлітків. Струм у 27 тисяч вольт, черепно-мозкові травми, переломи кісток всього тіла – після невдалих експериментів виживають екстремали вкрай рідко.

Окрім мостів Стас полюбляє багатоповерхівки, телевежі, а також катання на потягах (зачепінг). До речі, днями у Вінниці помер 15-річний хлопець, якого декілька днів тому вразило струмом. Хлопець, розважаючись з друзями, заліз на вагон поїзда, де його і вдарило струмом у 27 тисяч вольтів. Юнак отримав понад 90% опіків тіла та численні важкі переломи від падіння з вагона. Чотири дні він знаходився в лікарні у критичному стані, а усі небайдужі збирали кошти для його порятунку. На жаль, травми виявились смертельними.

Чому вони це роблять?

Адреналін, гарні фото в Instagram, відчуття популярності після кількох тисяч набраних лайків, можливість таким чином висловити соціальний протест. Всі ці причини озвучують самі екстремали. Але кілька моментів у їх відповідях змушують подивитись на питання глибше.

«В такі моменти я відчуваю себе справді живою людиною», «відчуваю життя на повну», «життя набирає нових фарб» – такі коментарі розкривають причини популярності гри зі смертю серед підлітків.

Часто ні сім’я, ні навколишнє оточення не пропонують підлітку цікавих занять, в яких він може реалізувати себе, проявити свої здібності, окрім навчання у школі. Якщо немає такої альтернативи, дитина самостійно починає шукати шляхи, щоб переживати своє життя більш яскраво.

Нестача уваги з боку рідних – часта причина подібних захоплень. Діти вилазять на дахи, мости, для того, щоб їх нарешті «побачили».

Щоразу потрібна більша доза

Небезпека полягає ще й у тому, що адреналін від таких витівок перетворюється на наркотик. Після першої спроби, підлітки повертаються до ексремальних розваг знову і знову. Але з кожним разом виникає потреба у збільшенні дози адреналіну. І вони починають, скажімо, не просто бігати по даху електрички, а робити трюки на швидкості. Все це, як не прикро, лише наближає фатальний кінець.

Аутоагресія – ще одна причина загравання зі смертю

Причини агресії, спрямованої на себе,  можуть бути різні, починаючи від внутрішньоутробного розвитку, коли мама сумнівалась, чи потрібна їй ця дитина, чи ні. Або, наприклад, коли до 6 років дитина приносить одні турботи, і їй ставлять так звану батьківську директиву: «Щоб ти крізь землю провалився! Очі б мої тебе не бачили! Мені не потрібна така погана дитина!». Малюк робить висновок, що саме він – причина незручностей для батьків. Тоді він автоматично починає реалізовувати цей сценарій, сказаний батьками. Він може тяжко захворіти, може постійно ставити себе в ситуації між життям і смертю, може просто закінчити життя самогубством. І все це через слова, які батьки, не замислюючись, вимовляють.

Заблокована чуттєва сфера

Наприклад, коли хлопчикові кажуть: «Що ти плачеш? Ти що дівчисько чи що?». Або «Ти набридла зі своїм ниттям! Що ти ходиш і дієш мені на нерви?».

Коли дитина показує, що їй в даний момент погано, завдання батьків – дізнатися, чому дитина відчуває дискомфорт і як їй можна допомогти. Якщо цього не відбувається, діти  просто перестають відчувати що-небудь. Тоді, щоб відчути хоч якісь емоції, їм потрібен сильний стрес, яким найчастіше і стають екстремальні види спорту.

Що ж робити близьким екстремалів?

Психологи радять записати підлітка на секції з екстремальних видів спорту. Той самий паркур дає схожі емоції, але є значно безпечнішим. Та найголовніше, приділяти дітям більше уваги. Спільні мандрівки, ночівлі біля вогнища, спостерігання зорепадів – все це допоможе наповнити світ дитини яскравими емоціями, а також подарує те спілкування, якого так не вистачає у буденному житті.

Розвага чи суїцид

І ще нюанс. Зачепінг та руфінг небезпідставно називають однією з форм суїциду. Чи усвідомлюють підлітки, які вилазять на дах вагона, метро чи багатоповерхівки, що можуть померти? Мабуть, так. Чому їхнє життя видається їм ні на що інше не придатним? Адже коли у тебе багато планів на майбутнє, люблячі рідні, за яких ти переживаєш, бажання допомагати іншим, хіба ж ти будеш так легковажно ставитись до власного життя?

І це ще один привід для серйозної, відвертої  розмови з вашими дітьми…

 

Додати коментар