Пам’ятаємо. Перемагаємо

Автор: | Опубліковано Новини Немає коментарів

Напередодні свята Перемоги не всі школярі пішли до своїх класів, бо для частини з них заняття проводилися біля меморіальних комплексів, як ось для учнів з НКВ №№2 і 5.

На уроці мужності, організованому радою ветеранів при міськвиконкомі, звучав Державний Гімн, виступали зі спогадами представники старшого покоління, учасники АТО. У четвертокласників Діми й Назара прадіди воювали, тож хлопчики з неабиякою гордістю прикололи на лацкани піджачків бейджики «Пам’ятаємо. Перемагаємо».

Маленькі вихованці дитсадків №№20 та 21 принесли до скверу Танкістів квіти. П’ятирічна Лада, підійшовши до стели Пам’яті, просить прочитати імена загиблих. Як же це важливо — не лише розвивати малюків за новітніми технологіями, а й формувати в них історичну пам’ять!

У ці дні відбулися урочистості й у районі. Біля пам’ятників загиблим у Другій світовій війні були організовані мітинги. Радує, що сільські громади утримують обеліски в належному стані, дбайливо доглядаючи їх не лише з нагоди святкових дат.

Знайомі учасниці хору ветеранів «Вечірні зорі» поспішають до Довжоцького будинку-інтернату для людей похилого віку, аби привітати їх зі знаменними днями.

Фотографуємо сивочолих чоловіків, які прийшли до скверу Афганців, щоб вшанувати пам’ять про побратимів. А біля Вічного вогню в День Перемоги пройшли традиційні урочистості з духовим оркестром, почесною вартою, залпами-салютами.

На жаль, не всі ветерани (а їх залишилося дуже мало) за станом здоров’я можуть побувати на таких заходах. 93-річний Микола Максимович Р. пройшов до Берліна через концтабори, французький загін спротиву. «Ні, я не оратор», — скромно відповідає на прохання розповісти про себе та свій бойовий і життєвий шлях. Та на його одязі, хоч і цивільному, неможливо не помітити нагород. Якась жіночка, даруючи йому букет квітів, тихо просить: «Простіть нас…».

Йду додому до колишньої партизанки Олени Радомської. Вона коментує теленовини, нашу розмову переривають безкінечні телефонні дзвінки — жінку-воїна вітають зі святом, а Олена Федорівна розмірковує над тим, як зробити так, аби війни назавжди щезли з планети людей…

Лариса МАСЛОВА.

Додати коментар