Як молодята малят закидали подарунками

Якби моя воля, такими історіями забила б усі газетні сторінки. Звісно, мені відомо, що журналіст має бути неупередженим, а матеріал нейтральним, проте як тут втриматися від емоцій, коли описуєш дива, які творять люди не заради самореклами та власного іміджу, а просто так, безкорисливо, за велінням совісті та від щирого серця.

Друзі та рідні молодят Юлі та Олега Римарів з Оринина були приємно шоковані, коли отримали від закоханих запрошення на весілля. Ні, інформація про шлюб не трималася в секреті, всі знали про плани наречених і потроху готувалися до події. Та вони аж присіли від здивування, коли дочитали запрошення до кінця, де були незвичні для подібних листівок слова: «Замість квітів та цукерок будемо раді іграшкам».

Гості всі як один виконали прохання пари й 12 серпня, коли гуляли весілля, вишикувалися для привітань з машинками, ляльками, плюшевими звірятками в руках. Врешті за горою подарованого ледве було видно новоспечене подружжя. Ніхто не проігнорував забаганки молодих людей, навпаки було надзвичайне бажання долучитися до благодійної акції Юлі та Олега, за задумом яких іграшки збиралися для групи притулку «Малятко» дошкільного навчального закладу №17 «Світлячок».

І ось тиждень тому молода сім᾽я з повним багажником подарунків з᾽явилася на порозі садочка. Малюкам не вистачало рук, аби втримати всі презенти. Вони обіймали ведмедиків та зайців свого зросту з неймовірним захопленням, радіючи новим друзям.

– Квіти зів’януть за кілька днів, а нам хотілося поділитися радістю, бодай частинку її подарувати діткам, котрі опинилися в скрутних життєвих обставинах. Також ми передали іграшки чотрирьом малим з нашого села, батьки яких були позбавлені батьківських прав. Кожна дитина повинна світитися щастям, а хто ж, як не дорослі, мають його запалювати? – не задумуючись, пояснила вчинок подружжя Юля Римар.

До глибини душі проймає ініціатива орининських молодят. Вони не політики чи бізнесмени, одначе своїм нестандартним підходом і, головне, бажанням зуміли подарувати малюкам-світлячкам незабутнє свято. Ми постійно щось придумуємо: влаштовуємо флеш-моби з обливанням холодною водою, передаємо естафети, висаджуємо дерева тощо. А чому ж не зробити модною таку благородну справу? Тож я беру на себе відповідальність і вручаю естафетну паличку всім, хто невдовзі стане на весільний рушничок, і не тільки… Для доброго вчинку потрібен не товстий гаманець, а прагнення, що йде зсередини. А тоді й тисячу способів знайдеться!

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

 

Додати коментар