Крила Наталі Кащук, подаровані Кам’янцем

Автор: | Опубліковано Культура Немає коментарів

25 жовтня виповнилося б 80 років від дня народження відомої української поетеси, нашої землячки  Наталі Кащук, яка свої юнацькі й дитячі роки провела в Кам’янці-Подільському та дуже багато писала про наше місто. Протягом усього життя в своїй творчості вона керувалася словами Олеся Гончара «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».

Наталя Кащук стала відомою поетесою саме завдяки Поділлю. Тут вона зустріла добрих, відданих своїй справі людей, які стали для неї дороговказом у життя, – Т.А. Сис, Є.М. Гінзбург. Це вони привели юну подолянку в літературу, як у храм, і допомогли злетіти над рідним краєм. Крила її виросли саме в Кам’янці-Подільському. І ми цим повинні пишатися.

Міцна дружба поєднувала Наталю Омелянівну й членів гуртка «Берегиня». 1990 року поетеса разом із сестрою Лесею і доктором медичних наук Дмитром Наливайком (теж подолянином) завітали в с.Калачківці на наше шкільне свято «З народних джерел», яке проводили Н. Лісова й М. Сурник. На цей захід зібралося все село.

Радості дітей не було меж. Про Наталю Омелянівну знали майже все, бо напередодні, 1989 року, вони були на екскурсії в Києві і тоді ж зустрічалися з нею. З яким задоволенням поетеса слухала гаївки у виконанні учнів та старших сільських жителів, спостерігала за «кривим» танцем, «Подоляночкою», «Просом», знайомилися з ремеслами, якими займалися мешканці Калачковець! Діти декламували вірші пані Наталі.

Пізніше в листах до членів гуртка вона писала: «Свято в Калачківцях пам’ятатиму все життя. Ви мені подарували радість, якої не мала й на 50 років».

25 жовтня 2007 року мені випала честь брати участь у науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження поетеси в Кам’янець-Подільській школі-інтернаті  №2, а також бути на відкритті меморіальної дошки, де написані такі слова: «І прийшов на Божий світ Ангел, і назвали його Наталя».

Так, Поділля – прекрасний край. Він має мальовничу природу, в ньому живуть чудові люди. Тут жило й творило ціле покоління письменників, які прославляли цей куточок землі. Саме він став образом Вітчизни в творчості поетеси. І хіба ж є хтось, хто ніжніше любив свій край, ніж Наталя Омелянівна? З якою любов’ю змальовувала вона кожну квіточку, старезні дуби і клени, сиві товтри, дзьобастих лелек, маленьке джерельце з піщаним дном. Найкращими, на мою думку, є поезії «На моїй землі», «Подільська квітка», «Пам’ятаєш ту яблуню на Прорізній».

Жити в людях,

Жити, а не скніти, – наскрізна ідея всіх поезій. Так Наталя Кащук окреслювала своє місце в житті.

Поетична спадщина мисткині безцінна, бо вона сповнена великої любові до своїх земляків, своєї землі. Все, про що писала Наталя Омелянівна, пройшло крізь її серце, таке зболене. Як писала поетеса Галина Гордесевич: «Смуток – найчастіше її почуття. Смуток від спогадів про минуле щастя, смуток від усвідомлення швидкоплинності життя».

Рано пішла з життя поетеса, але залишила нам палкий подих своєї поезії, ніжність душі, сповнене любові серце.

Людське життя не вічне. Людина раз народжується і раз помирає. На своєму шляху зустрічає багато перешкод. Й тільки сильна людина може перемогти. Яку ж силу волі треба мати, щоб пережити дві операції на серці, втратити рухливість, мову, піднітися і знову писати, їздити в Кам’янець на зустрічі, цікавитись життям, співчувати людському горю! Але ж яке то щастя, коли люди пам’ятатимуть тебе і все те, що ти зробив для людей.

Наталя Кащук неповторна. Її коротке життя – це подвиг, один із тих, що підносить людину в очах сучасників, робить її зіркою в очах нащадків.

                                                                                                                                                                Наталія ЛІСОВА, вчителька-пенсіонерка. с.Калачківці.

 

Додати коментар