Приватизував криницю

 

 

 

 

Іван, втомлений від праці,

Спішить до криниці,

Щоб набрать в порожні відра

Свіжої водиці.

Спрагу й втому вгамувати,

З води взяти пробу,

Для сім’ї запас зробити,

Напоїть худобу.

Цей процес тривав роками,

Життя – стабілізатор,

Поки тут не об’явивсь

Хитрий прихватизатор.

Дав «на лапу» він за дозвіл,

Який легалізовано.

На табличці, що біля криниці,

Напис: «Воду приватизовано!».

Як побачив напис той

Трудяга бувалий,

Вхопив його миттю шок

Й очі рогом стали:

– Що ж це робиться у світі?

А чи совість мають?

Знахабніли багаті й ситі,

Бідних обкрадають.

Розвелося тих крадіїв

До біса й холери,

Розікрали вже заводи,

Ставки і кар’єри.

Із села пора змиватись,

Бо й мене ще «взують»,

Рідну жінку, може статись,

Теж приватизують!

Борис УРОДА